Раді вітати Вас на нашому сайті!

До уваги читачів!


15 вересня 2020 року

Вітаємо з ювілеєм Попову Тетяну Дем’янівну!

Т.Попова в бібліотеці

15 вересня виповнилось 90 років від дня народження відомого лікаря-гомеопата, заслуженого лікаря України, почесного президента Асоцiацiї гомеопатiв України, кавалера ордена Святої Ольги III ступеня (2007)

Тетяна Попова – донька і спадкоємиця видатного лікаря-гомеопата, основоположника вітчизняної гомеопатії, засновника Київської Гомеопатичної Школи Дем’яна Володимировича Попова, який в 1947-1990-х роках проживав на власній дачі в Ірпені у провулку Ленінградський (нині вулиця Д.Попова). Його будинок зберігся до наших днів, там нині проживають спадкоємці.

Народилась 1930 року в місті Кіровограді. Закінчила Київський медичний інститут. Працювала спочатку як хірург, потім, перейнявши досвід батька, як лікар-гомеопат. З 1989 року по 1995 рік очолювала Центр Гомеопатії Міністерства Охорони Здоров’я України.

Лікар-гомеопат Тетяна Попова - автор численних праць з гомеопатії, а також мемуарів, в яких вона розповідає про свою родину, перші самостійні кроки як спеціаліста, про важливі події в житті.

У квітні 2016 року в Ірпінській центральній міській бібліотеці в рамках святкування Дня здоров’я відбулася зустріч з Тетяною Дем’янівною Поповою та її сином, лікарем-гомеопатом Антоном Поповим, після якої пані Тетяна подарувала бібліотеці колекцію своїх книг з дарчим надписом.

«Я вірю в чудеса. Вважаю навіть, що вірити в чудеса – святий обов’язок кожного лікаря. Інакше звідки черпати оптимізм в щоденній оточуючій тебе атмосфері хвороб. Чудо може статися внаслідок невичерпності резервів людського організму, а гомеопатія здатна творити чудеса», - Тетяна Попова.

Бажаємо Вам, шановна Тетяно Дем’янівно, міцного здоров’я, родинного тепла, вірних друзів і вдячних пацієнтів.

Книги Т.Попової Книги Т.Попової Книги Т.Попової Книги Т.Попової


15 вересня 2020 року

До 130-річчя від дня народження Агати Крісті

Агата Крісті. Цікаві факти Агата Крісті. Цікаві факти

Агата Крісті. Цікаві факти Агата Крісті. Цікаві факти

Агата Крісті. Цікаві факти Агата Крісті. Цікаві факти

Агата Крісті. Цікаві факти Агата Крісті. Цікаві факти

Огляд підготувала провідний бібліограф Ірпінської ЦБС Сметанюк Інна


11 вересня 2020 року


Краєзнавчі читання

Культурно-освітній розвиток Ірпеня на початку ХХ століття.
Перша бібліотека Ірпеня

Ще на зорі існування Ірпеня його жителі вміли організовуватись для задоволення своїх адміністративних, господарчих і культурних потреб. Так в серпні 1906 року в селищі виникло Товариство благоустрою, у якому діяли комісії: з громадських споруд, з назв і впорядкування вулиць, ревізійна та інші. В 1908 році були внесені зміни до статуту Товариства, яке заявило, що бере на себе турботи, зокрема з відкриття церкви, навчальних закладів, влаштування парку, освітлення вулиць, постійного чи тимчасового клубу, вистав і концертів, а також літературних читань. На проведення таких читань потрібно було просити не лише дозвіл начальника місцевої поліції, а й попечителя навчального округу. Кошти Товариства складалися з численних внесків, зокрема членських у розмірі 3-х карбованців на рік, добровільних пожертвувань, зборів від вистав, читань, концертів, а також відсотків від прибутків із базару, парку тощо.

З метою відкриття в Ірпені народного училища, тобто школи, у травні 1909 року була створена училищна комісія, яку очолив голова комітету Товариства благоустрою М.Ожеговський. На утримання училища було виділено 500 карбованців. Решту коштів зібрали жителі селища. Для училища найняли за 200 карбованців на рік будинок Пир’яні на вулиці Вокзальній. І вже 30 серпня 1909 року відбулося його урочисте відкриття. Плата за навчання одного учня становила 3 карбованці на рік.

При училищі була відкрита бібліотека, яка вважається першою бібліотекою Ірпеня. За документами фонду Канцелярії київського губернатора, які знаходяться в Київському обласному державному архіві, в переліку книжкових магазинів, лавок і бібліотек Київського повіту на 01 липня 1911 року значиться бібліотека селища Ірпінь. У графі «Звання, ім’я, по батькові і прізвище власника» вказано: «При Ірпінському народному училищі». Як далі розвивалася в Ірпені бібліотечна галузь ми дізнаємося лише зі спогадів, які залишила нам старожил міста Ірпеня, краєзнавець Євдокія Тимофіївна Брикс, яка згадувала: «На початку 1920-х років в Ірпені, в колишньому будинку полковника-білогвардійця по вулиці 4-та лінія було відкрито клуб залізничного відомства, де у двох кімнатах знаходилася бібліотека на громадських засадах, якою завідувала Юлія Миколаївна Старинська. Книги для бібліотеки були зібрані жителями селища». Офіційною датою відкриття публічної бібліотеки в місті Ірпені вважається січень 1945 року.

В підготовці публікації використана книга А.Зборовського «Історія Ірпінського краю» та краєзнавчі матеріали з фонду Ірпінської центральної міської бібліотеки ім.М.Рильського.

Матеріал підготувала бібліограф з краєзнавчої роботи Ірпінської ЦБС Липська Я.Л.


8 вересня 2020 року

Нові надходження до фонду бібліотеки

нові книги

Х.Мураками. Убийство командора Мак\'юен. Горіхова шкарлупа

Е.Леус. Поверни манну небесам Т.Гаврилів. Червнева злива

Г.Афанасьєв. Піднятися після падіння В.Аллен. Повний безлад

Огляд підготувала провідний бібліограф Ірпінської ЦБС Сметанюк Інна


27 серпня 2020 року

Закордонець

Поетичний світ Леоніда Закордонця

Нещодавно побачила світ нова поетична збірка ''У світі відкритих дверей'', з якою Леонід Олексійович завітав сьогодні до центральної міської бібліотеки, щоб подарувати її читачам.

Він народився 11 травня 1941 року на Хмельниччині, а на Приірпінні проживає з 1965 року. За професією - лікар, а за покликанням - поет, лауреат літературної премії ім.А.Малишка і Київської обласної премії ім.Г.Косинки. З під пера поета вийшло 29 книг поезії і прози, його вірші покладено на музику композиторами С.Крижанівським, О.Бурмицьким, О.Марцинківським, М.Катричком. Читачам подобається його гостра і пристрасна, тепла і лірична поезія, з якою він часто виступає в нашій бібліотеці.

Вітаємо Вас, Леоніде Олексійовичу, і бажаємо нових творчих здобутків!

Збірка Л.Закордонця Збірка Л.ЗакордонцяЗбірка Л.Закордонця Збірка Л.Закордонця

Леонід Закордонець у Ірпінській бібліотеці


24 серпня 2020 року

День Незалежності 2020

День Незалежності 2020 День Незалежності 2020


21 серпня 2020 року

Оголошення

Народознавчо-мистецька година
"Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний!..."

Ми, українці, володіємо колосальним духовним і моральним потенціалом ,який зосереджено в українській традиційній культурі, тому завдання працівників культури, освіти, майстрів народної творчості передати національний спадок предків нашим сучасникам, особливо молоді .В основу народознавчо-мистецької години, яка була проведена 21 серпня в міській бібліотеці лягли праці вітчизняних народознавців Хфедора Вовка,Олекси Воропая, Василя Скуратівського, Лідії Орел, які талановито представила бібліотекар В.Семікова.,а ілюстраціями до відеопрезентації стали роботи 17 відомих українських художників, серед них М.Пимоненко, О.Мурашко, С.Васильківського, О.Сластіона, І.Репіна та інших, які живописали розкішну природу України, красу українських жінок та дівчат, феєричність народних свят і звичаїв.

Заслужений майстер народної творчості України в царині етноляльки Тетяна Федорова представила свої нові роботи за мотивами картин М.Пимоненко,,Ідилія'' і ,,Квітникарка''.
Учасники літературної студії ,, Дебют'' О.Борщенко, В.Симоненко, Л.Рудик, В.Пісний , С.Кушнір виступили з поетичними спогадами про своїх предків.Завітала на захід і гостя з Макарівської літературної студії,,Сузір'я'' Оксана Піковська.

Народна мудрість вчить: ,,Якщо твої наміри розраховані на рік - сій жито, якщо на десятиліття - саджай дерева, якщо твої наміри розраховані на віки - виховуй дітей!''
Це і є першоосновою справжнього патріотизму, любові до України!

 Роде=  Роде=  Роде=  Роде=

 Роде=  Роде=  Роде=  Роде=


17 серпня 2020 року

нові книги нові книги

нові книги нові книги

Огляд підготувала провідний бібліограф Ірпінської ЦБС Сметанюк Інна


14 серпня 2020 року

Краєзнавчі читання

Курортна історія Приірпіння

дача ЧоколоваДача Чоколова

Ірпінь, Буча і Ворзель розташувались на одній із мальовничих північно-західних околиць Києва. М’який клімат, густий ліс, чисте, насичене фітонцидами повітря сприяло розвитку їх як курортних селищ. А близькість до Києва та наявність залізниці спонукали багатьох заможних людей будувати тут дачі. До наших днів збереглася будівля однієї з перших дач в Ірпені – маєток І.І.Чоколова та дореволюційна дача, яка я є одним із корпусів нинішнього санаторію «Ірпінь».

 ІрпіньДореволюційна дача, нині сан-рій "Ірпінь"

У 1920-ті роки почали створюватися перші санаторно-оздоровчі заклади у Ворзелі. Цьому значною мірою сприяли спостереження за позитивними результатами лікування осіб із захворюваннями серця і нервової системи, проведені академіком М.Д.Стражеском, який називав Ворзель «українським Кисловодськом». Площа курорту становила 800 гектарів, з яких 525 га займав ліс, який майже на дві третини складався з хвойних дерев.

У 1929 році тут вперше був побудований пансіонат з водолікарнею, на базі якого в 1932 році організовано санаторій. А в 1938 році Ворзель був оголошений курортом республіканського значення.

В Ірпені перші будинки відпочинку були відкриті в 1930 році у приміщенні колишніх приватних дач «Блакитної» та «Білої».

Біла дача, ІрпіньБіла дача Будинок творчостi письменників, корп.№1Будинок творчостi письменників, корп.№1

З 1936 року в Ірпені почав діяти Будинок творчості письменників. Цікава його історія заснування. Відкритий він був у колишньому маєтку київського громадського діяча і підприємця Івана Івановича Чоколова (вулиця Стельмаха, 20), який в 1905 році одним із перших збудував на підвищеному березі річки Ірпінь двоповерховий маєток в стилі неомодерну для своєї коханої жінки. Після жовтневого перевороту цей будинок став власністю нової держави. Починаючи з 20-х років в літній період тут знаходився будинок відпочинку київських профспілок. У 1935 році з ініціативи поета Івана Гончаренка на його базі було вирішено створити Будинок творчості письменників. І в 1936 році маєток І.Чоколова разом з прилеглою територією був переданий у власність Спілці письменників України.

Будинок творчості письменникiв - будиночок МалишкаБудинок творчості письменникiв - будиночок Малишка Будинок творчостi письменникiв корп.1 - балкон ЯновськогоБудинок творчостi письменникiв корп.1 - балкон Яновського

Письменники оселялися не лише в корпусі №1, так званому центральному, а й в чотирикімнатній хатині, колись призначеній для прислуги, та в кількох невеликих будиночках на дві кімнати, зведених у двадцяті роки київськими профспілками. Так, Олександр Довженко жив у третій кімнаті першого корпусу, любив прогулюватись у надвечірній час лугом над річкою. Увагу його привертала стара розлога сосна, що росла на піскуватому березі. Вона нагадувала письменникові рідну Сосницю. Пізніше це дерево назвали Довженковим.

У другій кімнаті першого корпусу любив зупинятись Олесь Гончар. На балкончик, який знаходився на другому поверсі корпусу, любив виходити Юрій Яновський. А Андрій Малишко, як правило, оселявся в невеличкому будиночку біля четвертого корпусу, який згодом прозвали «будинком Малишка».

Митці приїздили в ірпінський Будинок творчості з різних куточків України і світу. Тут вони ділилися особистими історіями, черпали натхнення один від одного. В холодну пору року вони гріли серця розмовами біля каміну, влітку плавали на човнах, ловили рибу, а вечорами збиралися біля маленького багаття під ірпінськими соснами. Саме тут можна було спостерігати і за волейбольними та більярдними баталіями відомих поетів.

Старожил Ірпеня Євдокія Тимофіївна Брикс згадувала, що письменники в години відпочинку запрошували молодь грати на волейбольну площадку. Любили спілкуватися з молоддю, читали вірші, багато розповідали, цікавилися їхніми успіхами в навчанні, в роботі. На території Будинку творчості в довоєнні роки був розташований великий горіховий гай.

Із спогадами про ірпінський Будинок творчості письменників можна ознайомитися в книгах Олекси та Олександра Ющенків «Поїзди гудуть за Ірпінню…» та «Ірпінський Парнас» Володимира Коскіна, які є у фонді Ірпінської центральної міської бібліотеки ім.М.Рильського.

Ворзель, дача артистки Г.БорисоглiбськоїВорзель, дача артистки Г.Борисоглiбської

В 1940 році відома українська артистка Ганна Борисоглібська передала свою садибу площею 11 гектарів з двоповерховим будинком у власність Спілці композиторів України, з якого розпочалась розбудова Будинку творчості композиторів. До нашого часу збереглися: 21 будиночок на дві або три кімнати та пансіонат з кімнатами для співавторів – для спільної праці композиторів, письменників, вокалістів, режисерів. Саме тут з’явилися більшість творів видатних композиторів К.Данькевича, Г.Майбороди, П.Майбороди, А.Штогаренка, О.Білаша, Є.Станковича, І.Шамо. Тут розучували нові пісні О.Пахмутова і Ю.Гуляєв, працювали композитори з різних республік колишнього СРСР. Будинок творчості композиторів функціонував на свої кошти. Путівки були пільгові. У заяві митці обов’язково вказували, які твори будуть писати, а коли від’їжджали – складали звіт.

Будинок творчості композиторів. О.Пахмутова у Ворзелi. 1985р.БТК. О.Пахмутова у Ворзелі, 1985р. З\'їзд композиторів, 2005 р.З'їзд композиторів, 2005 р.

Після Другої світової війни, в 1944 році, почалося відновлення курорту. В 1945 році у Ворзелі відкрився військовий шпиталь, який згодом був затверджений як перший ворзельський будинок відпочинку, а в 1947 році переріс у перший санаторій загального типу, який незабаром отримав назву «Україна».

Здійснювався благоустрій Ворзеля. Так, восени 1951 року було розширено і поглиблено для прогулянок на човнах та купання ворзельський став, а навесні 1959 року на вулицях селища та в будинках відпочинку було посаджено тисячі фруктових і декоративних дерев та кущів.

На середину 1960-х років в Ірпені, Ворзелі та Бучі діяло цілий рік вісім санаторіїв, серед яких – два кардіологічних для дорослих і ревмокардіологічний для дітей, п’ять - для хворих на сухоти. Крім того, діяли ще 10 будинків відпочинку.

 ДружбаВорзель. Санаторій "Дружба"  ІрпіньСанаторій "Ірпінь"  ДубкиІрпінь. Буд. відпочинку "Дубки"  ПеремогаВорзель. Буд. відпочинку "Перемога"

Щороку на курортах Приірпіння відпочивало понад 70 тисяч дорослих і близько 40 тисяч дітей.

В оздоровницях Приірпіння були бібліотеки, клуби, кінозали, танцювальні майданчики, а в будинку відпочинку «Дубки» - спеціальний телевізійний майданчик на 200 глядачів.

Станом на 1 січня 1985 року у Приірпінні діяло 12 санаторіїв і профілакторіїв, серед яких кардіологічний санаторій «Ірпінь», дитячі санаторії «Ластівка», «Ясний», «Лісний» в Ірпені; кардіологічні «Україна», «Зірка» та дитячі «Орля», «Сонячний», «Прапор» у Ворзелі; а також 8 будинків відпочинку.

З метою оздоровлення дітей влітку діяли піонерські табори. Так, в 1985 році у Приірпінні їх було 38 і підпорядковувались вони великим київським підприємствам – Київській кінокопіювальній фабриці, кондитерській фабриці ім.К.Маркса (теперішня «Рошен»), Управлінню південно-західної залізниці, виробничому об’єднанню «Медапаратура», «Украгазбуду» тощо.

 АрсеналВорзель. Піонертабір "Арсенал"  ЗоряВорзель. Піонертабір "Зоря"

В Ірпені було 13 піонерських таборів, серед яких «Дружба», «Дружний», ім.Макаренка, ім. Гагаріна.

У Бучі 13 – серед них «Сонячний», «Салют», «ЛучистьІй», ім. Матросова.

У Ворзелі 12 - «Зоря», «Берізка, «Сосновий», «Юність» та ін.

Аварія на Чорнобильській АЕС, а потім економічна криза завдали тяжкого удару курортам Приірпіння. Багато закладів оздоровлення були практично знищені.

Матеріал підготувала бібліограф з краєзнавчої роботи Ірпінської ЦБС Липська Я.Л.


13 серпня 2020 року

книги про здоров\'я

книги про здоров\'я книги про здоров\'я

Підготувала провідний бібліограф Ірпінської ЦБС Сметанюк Інна.


Краєзнавчі читання

10 серпня 2020 року

Дата в історії

Похилевич

10 серпня 2020 року виповнюється 204 роки від дня народження українського історика, краєзнавця Лаврентія Івановича Похилевича (1816-1893), який присвятив своє життя дослідженню історії населених пунктів Київської губернії. Він є автором книги «Сказання про населені місцевості Київської губернії або Статистичні, історичні і церковні нотатки про всі села, містечка і міста, які знаходяться в межах губернії», виданої в 1864 році. У 2005 році, до 190-річчя від дня народження автора, книга була перевидана.

Текст книги поділяється на розділи відповідно до повітів єпархії: Київський, Радомишльський, Сквирський, Бердичівський, Липовецький, Уманський, Звенигородський, Таращанський, Васильківський, Канівський, Черкаський, Чигиринський. Основний текст супроводжується додатками і правками, алфавітним списком міст, містечок, сіл та урочищ, що згадуються у книзі, із зазначенням сторінок, де про них йде мова.

Похилевич

В книзі є цікавий матеріал про населені пункти Приірпіння: Мостища (стор.18), Біличі, Романівка (стор.19), Стоянка, Любка (стор.20), Гостомель (стор.86), Яблунька (стор.88). Про Ірпінь матеріалів не має, бо він виник на початку 1900-х років завдяки будівництву залізниці Київ-Ковель.

Дана книга знаходиться в читальному залі Ірпінської центральної міської бібліотеки, і всі бажаючі можуть з нею ознайомитись.

Народився Лаврентій Похилевич 10 серпня 1816 року в селі Горошків Таращанського повіту Київської губернії (нині Тетіївського району Київської області) в родині священника Івана Мануйловича Похилевича, який походив зі старого родового духівництва.

Лаврентій Іванович навчався в Київській духовній семінарії, після закінчення якої деякий час служив священником у рідному селі, а потім двадцять п’ять років працював у Київській духовній консисторії (орган єпархіального правління), одночасно обіймав посаду правителя справ Київського губернського комітету із забезпечення утримання православного сільського духівництва. В 1860-х роках він брав участь в роботі Київського статистичного комітету, де розпочав свою дослідницьку діяльність.

60-ті роки ХІХ ст. стали початком розвитку краєзнавчого руху, до якого залучалися широкі кола інтелігенції і духовенства. Одним із проявів цього руху стала книга «Сказанія о населенныхъ местностяхъ Кіевской губерніи…», над якою автор працював майже 10 років.

У передмові Л.Похилевич наводить наступні джерела і способи збирання матеріалів: інформація селян про минуле своїх сіл, зібрана автором під час подорожей теренами Київської губернії; власні розвідки; статистичні дані про кількість жителів в різні роки, а також дані про стан парафій і церков, отримані з архівних справ Київської консисторії; дані про власників і кількість землі, що числиться за ними, взяті з архівів казенної палати і губернського комітету із забезпечення духівництва; дані про кількість землі, придбаної у власність селянами на підставі царського маніфесту від 19.02.1861 року, взяті із журналів губернського присутствія у селянських справах, що друкувалися «Київськими губернськими відомостями» тощо.

В 1865 році Петербурзькою академією наук книга була удостоєна Малої Уварівської премії. Вже тоді вона була визнана бібліографічною рідкістю і до нашого часу залишається кращою краєзнавчою роботою такого роду в історії Київщини.

25 серпня 1864 року Л.Похилевич закінчив службу в Київській духовній консисторії і в останні роки своєї кар’єри служив у Київському повітовому суді, де виконував обов’язки засідателя. В 1869 році вийшов у відставку. В 1877 році придбав 445 десятин землі при селі Воздвиженськ (нині Любимівка Вишгородського району Київської області), де провів останні 16 років життя.

Помер Л.Похилевич 18 березня 1893 року. Похований у церковній садибі, з вівтарного боку тамтешньої церкви Здвиження Хреста Господнього. Металевий литий надгробок на могилі прикрашений зображенням розгорнутої книги з написом: «Сказанія о населенныхъ мѣстностях Кіевской губерніи». Поруч з зображенням вміщено напис: «Надворный Совѣтникъ Лаврентій Ивановичъ Похилевичъ / Автор «Сказаній о населенныхъ мѣстностях Кіевской губерніи». 10.VIII.1816 - 18.III.1893 год».

Похилевич Похилевич Похилевич

Похилевич Похилевич Похилевич

Підготувала бібліограф з краєзнавчої роботи Ірпінської ЦБС Липська Я.Л.


06 серпня 2020 року

нові книги

Шановні читачі!

Публічні бібліотеки Ірпеня та селищ Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського, отримали 470 нових книг науково- популярної і художньої літератури від благодійника, який побажав залишитись невідомим. Це цікаві, актуальні видання з економіки, психології, медицини, інформатики та ін., що користуються зараз великим попитом у книголюбів.

Частина з них представлена на книжковій виставці «Формула успіху» в Ірпінській центральній міській бібліотеці і вони вже зацікавили наших читачів. Пропонуємо і вам відвідати читальний зал і ознайомитись з книгами.

Стежте за нашими анонсами, ми будемо надалі детальніше знайомити вас з новими надходженнями цієї колекції.

нові книги нові книги нові книги нові книги

нові книги нові книги нові книги


Шановні читачі!

Пропонуємо до вашої уваги огляд деяких цікавинок з літератури, яка надійшла до фондів нашої бібліотеки за останній період. Перейдіть за посиланням Бібліоресурси - Книжковий фонд - Огляд нових надходжень


06.07.2020

Козак

БАРВИ ЛІТА

Читальна зала Ірпінської центральної міської бібліотеки розквітла яскравими натюрмортами Вікторії Козак. Вона багатогранна особистість - поетеса, музикант, художник, учасниця літературної студії ''Дебют'' і бардівського клубу ''Ключ'' в Ірпені, призер багатьох літературних і музичних конкурсів і фестивалів. У 2017 році вийшла її перша поетична збірка ''Душа стремится в облака,'' ілюстрована власними картинами, презентація якої відбулася в нашій бібліотеці. А за професією Вікторія Євгеніївна лікар-ветеринар, яка лікує домашніх улюбленців.

Ознайомитися з виставкою робіт Вікторії Козак можна до 24 липня у приміщенні читальної зали бібліотеки.

Козак Вікторія Збірка Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії

Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії

Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії Роботи Козак Вікторії


Краєзнавчі читання

«Ирпень – это память о людях и лете…»

Пастернак Б.

Відлуння ірпінського літа ознаменувало перелом у творчості і особистому житті видатного російського поета, прозаїка, перекладача творів Т.Шевченка, І.Франка, В.Шекспіра, Й.В.Гете, лауреата Нобелівської премії 1958 року Бориса Пастернака.

90 років тому, влітку 1930 року, він відпочивав в Ірпені по вул.Пушкінській, 13 (зараз №47) з дружиною та шестилітнім сином в компанії друзів.

Ірпінський Будинок де у 30-х р. проживав Пастернак Б.

В січні 1929 року Б.Пастернак познайомився з директором Московської консерваторії, блискучим піаністом Генріхом Нейгаузом, який до 1922 року викладав у Київській консерваторії, та його дружиною Зінаїдою Миколаївною. Нові знайомі запросили Пастернаків на літо 1930 року під Київ і найняли їм дачу в Ірпені.
В кінці травня дружина Б.Пастернака, Євгенієя Володимирівна, з шестирічним сином Женею, Нейгаузи з двома синами, Асмуси та велике сімейство молодшого брата Пастернака, архітектора Олександра Леонідовича, прибули до Ірпеня. Бориса Леонідовича затримали в Москві літературні справи. В Ірпінь він приїхав 22 червня.

Кожна родина знімала окрему дачу. Часто влаштовували пікніки на лісовій галявині. Було багато галасу, музики, поезії. Купалися в озері, інколи ходили далеко в незаселений ліс, прямуючи по стежині через поле. При нагоді ірпінське товариство вибиралося до Києва, блукали по визначних місцях, відвідували концерти Г.Нейгауза.

Нейгауз З.

Після одного з таких концертів, який відбувся 15 серпня 1930 року в літньому театрі Купецького саду (біля нинішньої філармонії) ірпінські дачники в піднесеному настрої до ранку блукали по Володимирській гірці, а потім пішки йшли до Ірпеня.

Наступного дня Борис Пастернак запросив друзів до себе на звану вечерю і прочитав їм «Баладу», присвячену Генріху Нейгаузу. В ній був відтворений той концерт, той натхненний київський вечір. Потім Пастернак прочитав ще одну баладу без присвяти. Балади були датовані 16 серпня 1930 року. В них закарбувалось все ірпінське літо, як захоплююча музично-поетична театральна вистава, де діючими особами були члени відпочиваючих сімейств, сюжетом – їх взаємовідносини, а декораціями – оточуюча природа.

сім\'я Б.Пастернака

В Ірпені розквітло велике кохання Бориса Пастернака до Зінаїди Нейгауз. На той час поету було сорок років, а їй тридцять три. Пізніше він зізнався: «Я був одружений, у мене був семилітній син, у Зінаїди Миколаївни теж було двоє синів. Мій потяг до неї був болісний. Я ні про що інше не міг думати, рвався до неї і боявся цих зустрічей, і зневажав себе, і змушував себе приходити на побачення в знак кари за боягузство». Зінаїда Миколаївна відповіла йому взаємністю. Рішуче освідчення Пастернака сталося у вагоні експресу Київ-Москва у вересні 1930 року, коли дачники поверталися з відпочинку до Москви.

Одразу ж після повернення Борис Пастернак написав вірш «Літо» і присвятив його Ірині Сергіївні Асмус. А невдовзі, поет приніс Нейгаузам переписані на чистовик ірпінські балади – першу, присвячену Генріху Густавовичу, та іншу - з присвятою Зінаїді Миколаївні, і зізнався другу у коханні до його дружини.

сім\'я З.Нейгауз

В листі від 20 жовтня 1930 року до двоюрідної сестри Ольги Фрейденберг Б.Пастернак писав: «А лето было восхитительное, замечательные друзья, замечательная обстановка. И то, с чем я прощался в весеннем письме – работа, вдруг как-то отошла на солнце, и мне давно уже не работалось так, как там, в Ирпене».

Ирпень – это память о людях и лете,
О воле, о бегстве из-под кабалы,
О хвое на зное, о сером левкое,
И смене безветрия, ведра и мглы.
О белой вербене, о терпком терпеньи
Смолы; о друзьях, для которых малы
Мои похвалы и мои восхваленья,
Мои славословья, мои похвалы…

Б.Пастернак

Підготувала бібліограф з краєзнавчої роботи Ірпінської ЦБС Яніна Липська


Книги і творчість прикрашають життя.

Плеско С.М.

Виставка робіт Плеско Світлани Миколаївни

З 25 червня в Ірпінській центральній міській бібліотеці експонується авторська виставка майстрині народної творчості Плеско Світлани Миколаївни.На ній представлені жіночі прикраси з бісеру та вишиті гладдю пейзажі. Сережки, кулони, кольє вирізняються оригінальністю, цікавою кольоровою гамою, поєднанням різних матеріалів. Вони дарують радість жінкам, формуючи романтичний або діловий образ. Творчістю Світлана Миколаївна зайнялась ще 20 років тому, після виходу на пенсію. Про неї були публікації в журналах ''Изящное рукоделие'', а виставки робіт експонуються часто на міських заходах. А ще Світлана Миколаївна - активна читачка нашої бібліотеки вже більше 20 років. За рік вона прочитує біля 60 книг! Дивуємося, коли ця чарівна жінка все встигає ?...

Запрошуємо відвідати бібліотеку та переглянути авторську виставку творчих робіт!

Роботи Плеско С.М. Роботи Плеско С.М. Роботи Плеско С.М. Роботи Плеско С.М.

Роботи Плеско С.М. Роботи Плеско С.М. Роботи Плеско С.М. Роботи Плеско С.М.


Бібліотека і читачі в умовах послаблення карантину (фоторепортаж)

Дотримання санітарно-гігієнічних норм, карантин для повернутих книг 14 днів, комфорт, спокій, позитив...

Ірпінська бібліотека Ірпінська бібліотека

Ірпінська бібліотека Ірпінська бібліотека

Ірпінська бібліотека Ірпінська бібліотека


День Конституції. Конституція України

28 червня 2020 року

День Конституції України

Основний закон - фундамент культури і цивілізації

Цього року ми відзначаємо вже 24 річницю ухвалення в 1996 році Конституції незалежної України. Але велика історія становлення української конституційної традиції є набагато давнішою. Від ,"Руської Правди'' князя Ярослава Мудрого , Конституції гетьмана Пилипа Орлика, "Договорів і Постановлень Прав і вольностей Війська Запорозького'' - до сучасної Конституції України, в якій непорушно і назавжди закріплено одвічні фундаментальні цінності українців. Це свобода, справедливість, гідність, демократія, правова держава та мир.

В Ірпінській центральній міській бібліотеці ви можете ознайомитись з документами і матеріалами до цього знаменного Дня.

День Конституції. Конституція України День Конституції. Конституція України День Конституції. Конституція України День Конституції. Конституція України

День Конституції. Конституція України День Конституції. Конституція України


В бібліотеку - за позитивом!

Шановні книголюби!
З радістю повідомляємо вам, що публічні бібліотеки міста Ірпеня та селищ Ворзель, Гостомель, Коцюбинське збільшили години обслуговування користувачів з 16 червня. Вони працюють з 10.00 до 18.00, вихідні дні - понеділок, неділя. Для користувачів відкриті абонент, читальний зал, інтернет центр, але за умови дотримання норм безпеки.

Приємно констатувати, що за період роботи під час карантину з 26 квітня по 15 червня Ірпінську центральну міську бібліотеку та бібліотеку для дітей відвідали 940 читачів, які отримали 3050 книг! Якщо ви ще не стали нашими користувачами, завітайте до бібліотеки! Вас приємно вразить книжкова атмосфера, вишуканий і комфортний дизайн, широкий вибір книг, газет і журналів, репертуар послуг, які вам нададуть привітні і професійні бібліотечні працівники. І головне, що все це безкоштовно, адже бібліотеки - інформаційні і культурні центри громади!

Ірпінська центральна міська бібліотека ім.М.Рильського Ірпінська центральна міська бібліотека ім.М.Рильського Ірпінська центральна міська бібліотека ім.М.Рильського Ірпінська центральна міська бібліотека ім.М.Рильського

Ірпінська центральна міська бібліотека ім.М.Рильського Ірпінська центральна міська бібліотека ім.М.Рильського Ірпінська дитяча бібліотека Ірпінська дитяча бібліотека


Краєзнавчі читання

Дата в історії

22 червня 2020 року

День скорботи та вшанування жертв війни в Україні

Початок Другої світової війни на Прирпінні у спогадах наших земляків

Ірпінь, старе фото, міст через річку Ірпінь під час війни

Лідія Тимофіївна Лосєва-Брикс:

«…Мені було тринадцять років, коли 22 червня 1941 року спалахнула війна. Пройшло лише кілька днів літніх канікул – і в одну мить закінчилося дитинство. Школа, піонерські пісні, ігри, рідна зелена вулиця – все зразу стало минулим…
На станцію Ірпінь із заходу прибували потяги, відкриті товарні ешелони з біженцями. Напівроздягнені, перелякані жінки і діти, з суворими обличчями люди похилого віку. Ми виносили до цих потягів все, що мали самі: хліб, воду, ягоди, дещо з одягу.
В кінці червня 1941 року в Ірпінь прибули військові частини Червоної Армії. Розмістилися на площі, де зараз знаходиться будівля міськради, на площі за залізничним вокзалом, де тепер Будинок культури, а також на вулицях ІІІ, ІV лінія та на багатьох інших. А на початку липня, вночі, військові частини пішли на захід назустріч війні…».

Павла Леонідівна Громова:

«На другий день війни мої рідні брати Микола і Леонід поїхали на фронт, а сестра Валентина пішла працювати в евакогоспіталь. А через декілька днів, залишивши на матір свої малолітніх дітей, і я пішла санінструктором у 25-й танковий полк, який в Ірпені грузився в ешелони…»

Олександр Петрович Ізугенєв, учасник бойових дій, полковник у відставці:

«Все ближче підходила лінія фронту до нашого краю. Організовувалась всебічна допомога фронту. Населення зносило облігації і золоті речі у фонд оборони. Закривались установи і організації. У ворзельських оздоровницях розташовувались госпіталі Червоної Армії.

Жителі Ірпеня з перших днів війни проявили великий патріотизм. Все чоловіче населення від 18 до 45 років прийшло на приписні пункти. На другий день війни пішли добровольцями на фронт близько 50 юнаків і дівчат, учнів 8-9 класів і випускників Ірпінської середньої школи. Їх направили спочатку у військові училища, а через 6-8 місяців навчання – на фронт. Ніхто з них живим додому не повернувся».

Доти в місті Ірпінь, війна

Михайло Лукич Височанський:

«В 1941 році я закінчив 8 класів Микулицької середньої школи. З початком війни чоловіків непризивного віку, жінок і нас, молодь, мобілізували на будівництво лінії оборони по річці Тетерів в районі села Мигалки, а після цього перевели на річку Ірпінь в район села Романівка. Ми копали окопи, рови сполучення, робили бліндажі. Робота була тяжка, переривалися лише для короткого відпочинку і щоб перекусити. Продукти харчування привозили з колгоспів, їжу готували тут же у великих казанах на вогнищах. Майже кожного дня німецькі літаки нас бомбардували або обстрілювали з кулеметів. Були убиті і поранені. Але ми не зупиняли роботу».

Ботченко Михайло Іванович, учасник бойових дій, полковник у відставці:

«Наш перший артилерійський дивізіон у складі трьох батарей займав вогневі позиції в лісі південніше села Романівка. Наша третя батарея мала завдання не допустити захоплення мосту через річку Ірпінь в районі Романівських бродів. Одночасно батарея вела безперервний вогонь по батареях противника в районі Стоянки, а також по скупченнях військ противника західніше Ірпеня та Стоянки. 11 серпня 1941 року фашисти за підтримки авіації почали атаку всього Київського укріпрайону. Наша батарея понесла великі втрати».

Сердюк Олександра Олексіївна:

Ірпінь під час війни

«Ірпінь був окупований 28 серпня 1941 року о 12 годині дня. Наступного дня жителів Ірпеня евакуювали в м.Радомишль Житомирської області і повернули на початку жовтня. Мій чоловік, Сердюк Тимофій Кузьмич, був комуністом, активістом. Його викликали в управу, звідти він не повернувся. Хтось із сусідів сказав мені, що його розстріляли німці, але де – невідомо. Ходили чутки, що він був розстріляний у Бабиному Яру».

Русінова Р.Л.:

«У нас в Ірпені був єдиний лікар, Купрюхин Михайло Михайлович, який лікував людей від усіх хвороб і, ризикуючи життям, допомагав жителям Приірпіння уникнути Німеччини. Фашисти не брали хворих, особливо з інфекційними хворобами. Моїй мамі лікар Купрюхин поставив діагноз - відкрита форма туберкульозу, а мені замість 12 років написав у довідці 10. Таким чином він допоміг нам уникнути лихої долі остарбайтерів».

Підготувала бібліограф з краєзнавчої роботи Ірпінської ЦБС Липська Я.Л.


Шановні читачі!

Пропонуємо Вам ознайомитись з деякими цікавими новими надходженнями до фонду бібліотеки. Перейдіть за посиланням Бібліоресурси - Книжковий фонд - Огляд нових надходжень.


Огляд літератури. Фантастика. Книжки

Огляд літератури. Фантастика. Книжки Огляд літератури. Фантастика. Книжки

Огляд літератури. Фантастика. КнижкиОгляд літератури. Фантастика. Книжки

Огляд літератури. Фантастика. КнижкиОгляд літератури. Фантастика. Книжки

Огляд літератури. Фантастика. Книжки


З А В І Т А Й Т Е Д О Н А С !

Завжди раді Вас бачити

Щоб ознайомитися з попередніми подіями - зверніться до архіву новин

Питання? Відповідь!

рейтинг
відповіді
перегляди
рейтинг0
відповіді1
перегляди308
рейтинг0
відповіді1
перегляди259
рейтинг0
відповіді1
перегляди264
Задайте Ваше питання
Для того, щоб задати питання на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.