Шановні читачі!

Раді вітати Вас на нашому сайті!


25 лютого 2021 року

 Лесині=

Вінок шани Лесі Українці до ювілею

Учасники літературно-мистецького свята "Лесині джерела'' підготували всі разом теплий і душевний захід. Звучала поезія великої поетеси, яка розкрила її душу, радощі і болі, життєвий шлях у подіях, звучала музика Миколи Лисенка, пісні на слова Лесі Українки, покладені на музику українськими композиторами К.Стеценко і Я.Степовим.

Перегляувши відеофільм і світлини з родинного архіву ми відчули подих тієї епохи, коли зароджувалася українська інтелігенція кінця ХІХ початку ХХ століття. Леся Українка стала в цей період в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Щиро дякую всім учасникам свята: учням і вчителям школи мистецтв ім.Вериківського, учасникам школи акторської майстерності ,, Карнавал + '', учням 8-є кл. ЗОШ N 2 і спеціалісту з виховної роботи та позашкільної освіти управління освіти і науки Тетяні Панасюк. Окрема подяка нашим майстриням Тетяні Федоровій і Ганні Корженівській за участь у мистецькій виставці, а також Вікторії Козак, за авторське виконання пісні на слова Лесі Українки.

Пізнаваймо, вивчаймо, шануймо творчість нашої Великої Українки.

Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.ІріньСвято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь

Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь

Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь

Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь Свято до ювілею Л.Українки в бібліотеці м.Ірінь


24 лютого 2021 року

 Микола=

"Наша дума, наша пісня не вмре, не загине''...

Надзвичайне патріотичне свято відбулося сьогодні в нашій бібліотеці!

На презентацію книги Михайла Хая "Микола Будник і кобзарство'' прибули шановні бандуристи, кобзарі, лірники з Києва, Харкова, Львова, Переяслава. Вони виступили на концерті пам'яті Панотця і Цехмайстра Миколи Будника, життя і творчість якого були пов'язані з Ірпенем.

Захід пройшов за сприяння міської ради, відділу культури, національностей та релігій, Кобзарського цеху. Проходила пряма трансляція презентації з метою її популяризації.

концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь

концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь

концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь

концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь

концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь концерт пам\'яті Миколи Будника. ірпінь


24 лютого 2021 року

 Лесині=


24 лютого 2021 року

До 150-річчя з Дня народження

Огляд літератури до 150-річчя Лесі Українки

У 2021 році Україна відзначає славетний ювілей – 150 років від дня народження великої поетеси українського народу Лесі Українки.

ЇЇ ім’я овіяне особливою всенародною любов’ю. Сама постать Лесі Українки як людська особистість має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Велика поетеса України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла у свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.

В фондах Ірпінської центральної міської бібліотеки є велика кількість видань про долю Великої Українки, дослідження літературознавців та науковців, матеріали про різні грані літературної, публіцистичної й наукової діяльності Лесі Українки, критична література, її листи, мемуари, спогади і роздуми а також повне зібрання творів, збірники та окремі видання поезій, драматургії та прози.

Тож ми раді надати Вам можливість віртуального знайомства з невеликою частиною творчості геніальної доньки України.

Про Лесю Українку Про Лесю Українку

Про Лесю Українку Про Лесю Українку

Про Лесю Українку Про Лесю Українку

Про Лесю Українку Про Лесю Українку


20 лютого 2021 року

Небесна Сотня

День Героїв Небесної Сотні

Подвиг Героїв Небесної Сотні – це ціна нашої свободи. Героїзм українського народу, його славних синів і дочок став свідченням національної зрілості, консолідації, відданості ідеалам демократії та великого патріотизму. Такий же героїзм виявляють сьогодні українські воїни, які захищають незалежність і територіальну цілісність України від російської агресії на Сході країни.

Запрошуємо всіх відвідати нашу книжково-документальну виставку «Реквієм Небесній Сотні», де представлені нові публіцистичні та художні твори, присвячені Героям Революції Гідності.

Небесна Сотня Небесна Сотня Небесна Сотня Небесна Сотня

Небесна Сотня Небесна Сотня Небесна Сотня Вірш присвячений Героям Небесної Сотні


16 лютого 2021 року

До обласного читацького бібліомарофону "Благословенне слово, що гартує"

Симоненко Володимир читає власний вірш "Лесі Українці"


12 лютого 2021 року

Подаруй книгу

Акція "Подаруй бібліотеці книгу"

З нагоди Всесвітнього дня дарування книг сьогодні завітали до нас з подарунками чимало дарувальників, які поповнили наш книжковий фонд на 90 нових книг для дітей і дорослих!

Дякуємо заступнику міського голови Ігорю Дворнікову, начальнику відділу координування культмасових заходів та фізкультурно-спортивної роботи, депутату міської ради Віолетті Дворніковій, начальнику відділу культури, національностей та релігій, депутату міської ради Євгенії Антонюк, депутату міської ради Андрію Літвинову, Тетяні Пенчук і благодійній організації ,,Допомогти може кожен'', жінкам з ГО ,, Асоціація жінок України ,,Дія''.Приірпіння'', Олександру Точоному з сімейної книгарні ,,КАТЕВООКS''.

З радістю чекаємо благодійників і меценатів і в інші дні...

 Подаруй=  Подаруй=

 Подаруй=  Подаруй=

 Подаруй=  Подаруй=


11 лютого 2021 року

Подаруй книгу

Подаруй бібліотеці книгу!

Дорогі друзі!

Ірпінська центральна міська бібліотека запрошує своїх читачів приєднатися до акції «Подаруй бібліотеці книгу», приурочену до Міжнародного дня дарування книг.

Це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур. Ідею підказав її маленький син, який запитав маму, чому немає особливого дня, коли люди дарують один одному книги. Відтоді у цей день, зазвичай, прийнято дарувати книжки один одному та членам родини, залишати книжки в людних місцях, надавати знижки в книгарнях, організовувати волонтерські кампанії зі збирання книжок та дарувати їх бібліотекам.

Вважається, що у цей день мають об’єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання.

Тож звертаємось з проханням до волонтерів, меценатів, благодійників і просто небайдужих людей – подаруйте книги нашій бібліотеці! Фотознімки подарованих книг будуть виставлені на сторінках нашої бібліотеки у Facebook і на сайті.

Приєднуйтесь до акції!
Не залишайтесь байдужими!
Добрі справи робити приємно!
Будемо щиро вдячні за подарунки!


11 лютого 2021 року

Зима в Ірпені
(поетична підбірка)

Вірші Є.Гуцала Вірші М.Рильського

Вірші І.Драча Вірші Л.Костенко


10 лютого 2021 року

Подарунок від Інституту книги

Ми вже повідомляли Вам, що Інститут книги подарував Ірпінській бібліотеці більше 300 книг загальною вартістю 45 000 гривень. Заклад отримав подарунок, як одна з 20-ти найкращих бібліотек Київської області. Про цю подію дивіться докладно у відеорепортажі Василя Чернявського та команди ITV.

Інститут книги поповнив фонди Ірпінської бібліотеки


08 лютого 2021 року

Місце зустрічі - бібліотека

Сьогодні відбулась довгоочікувана зустріч, після локдауну, учасників літературної студії "Дебют''.

Вже 31-й рік поспішають вони до бібліотеки, щоб поспілкуватися за чашкою чаю, послухати нові твори, привітати колег по перу з Днем народження чи виходом нової книги.

Цього дня привітання приймав Валерій Пісний, який нещодавно відзначив свій ювілей і видав нову збірку гуморесок у видавництві ,,Ліра-К''.

На зустрічі обговорили також участь студійців у заходах бібліотеки до 150-річного ювілею української поетеси Лесі Українки.

Зачарував всіх своїм виступом поет-бард Джемалі Чочуа. Його творчий вечір відбудеться в бібліотеці незабаром.

Якщо ви маєте літературний талант, тоді вам до нас!

 Дебют ,=

,=  Дебют

 Дебют  Дебют


02 лютого 2021 року

До 120-річчя В.Підмогильного

120-річчя з Дня народження Валер'яна Підмогильного

2 лютого в бібліотеці відбулась літературна година, присвячена 120-ій річниці з дня народження Валер'яна Підмогильного - видатного письменника, одного з основоположників української літератури ХХ століття доби національного відродження, яскравого представника ,,Розстріляного відродження''.

3 листопада 1937 року 36-річного письменника розстріляли у карельському урочищі Сандармох разом з великою групою української інтелігенції, серед яких були Микола Зеров, Григорій Епік, Микола Куліш, Лесь Курбас, Мирослав Ірчан та багато інших.

Молоде покоління, що вступає нині в життя, зобов'язане знати всю правду про те що відбувалося з Україною, українським народом, українською літературою в дикунському ХХ столітті.

Молодь, учні 11-а класу ЗОШ N12 ознайомилися з життєвим і творчим шляхом письменника, переглянувши документальний фільм ,,Валер'ян Підмогильний'', уривок фільму ,, Гайдамака'', знятий за мотивами однойменного оповідання В.Підмогильного, за сценарієм нашого земляка, письменника, кіносценариста Леоніда Череватенка. Велику зацікавленість викликала розповідь бібліографа з краєзнавчої роботи Яніни Липської про ворзельський період в житті Валер'яна Підмогильного у 1921- 1923 роках, а також спогади про нього.

За своє коротке 15-ти річне творче життя письменник написав романи, повісті, новели, зробив талановиті переклади творів багатьох західноєвропейських класиків. З його творчістю ви можете ознайомитися, завітавши до нашої бібліотеки.

До 120-річчя В.Підмогильного До 120-річчя В.Підмогильного

До 120-річчя В.Підмогильного


2 лютого 2021 року

Краєзнавчі читання

«Полинова зоря» Валер’яна Підмогильного

В.Підмогильний

2 лютого виповнюється 120 років від дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного (1901-1937) – визначного белетриста 1920-х років і неперевершеного перекладача на українську мову класиків французької прози, письменника-інтелектуала, твори якого подають чималий матеріал для пізнання психології людини часів революції і після неї.

Він - автор українських модерних романів «Місто» та «Невеличка драма», повістей, новел, талановитий перекладач творів багатьох західноєвропейських класиків. Роман «Місто», завершений письменником у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто, «вийти в люди», змалював психологію та конфлікти, які розгорались між людьми з різними світоглядами.

Панівний тон творів В.Підмогильного – тверезий песимізм і скептицизм письменника, що бачить неспроможність, поразку, приреченість людини свого часу.

«Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю і твердістю бачення. Він був одним, може єдиним справді великим українським прозаїком, - не в тому сенсі, що не писав віршів, а в тому сенсі, що його проза була справді прозою…», - писав літературознавець Юрій Шерех.

Проте життєвий шлях В.Підмогильного, на жаль, був коротким, а його творче життя тривало лише 15 років.

/Files/images/kraznavstvo/pdmogilniy/5.png

3 листопада 1937 року 36-річного В.Підмогильного розстріляли у карельському урочищі Сандармох разом з великою групою української інтелігенції, серед яких були Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол та багато інших.

А в офіційному документі, надісланому його рідним в серпні 1956 року з Ленінграда, вказувалося, що В. Підмогильний помер... 19 грудня 1941 року від «раку печінки». Такі брехливі повідомлення про час і причини смерті жертв «великого терору» надсилалися в 50-ті роки за багатьма запитами: комуністична влада намагалася приховати правду про масові знищення людей.

Надовго було заховано до спецфондів твори письменника, які не перевидавалися в Україні до 1989 року, навіть після посмертної реабілітації. А саме ім’я В.Підмогильного, якщо і згадувалося, то лише в негативному контексті.

Життя видатного письменника було пов’язане з нашим краєм, а саме з Ворзелем. Час, прожитий у Ворзелі, був найщасливішим у житті Валер’яна Підмогильного.

Учні Ворзельської школи та В.Підмогильний

В 1921 році 20-річний В.Підмогильний, рятуючись від голоду, оселився у курортному Ворзелі під Києвом. Працював вчителем української мови та політосвіти у трудовій школі. Зберігся один-єдиний лист, який В.Підмогильний написав із Ворзеля 2 грудня 1921 року своєму другові, письменнику Валер’яну Поліщуку: «Друже, прохаю тебе написати мені листа про себе самого й про свою працю. Ще краще, якби приїхав до мене у Ворзель, найліпше на другий день Різдва….Коли вийдеш з потягу, запитай дачу Власової (недалеко станції), а там – мене…. Взагалі, дай мені картину сучасного літературного життя. Хоч я й близько Києва, але од літературного життя одірваний страшенно… Адреса моя: ст. Ворзель, Києво-Ковельської залізниці, Ворзельська трудова школа, вчителеві Підмогильному…».

Будинок у Ворзелі, де жив В.Підмогильний

Безпосередньо у Ворзелі В.Підмогильний написав оповідання «Іван Босий» та «Проблема хліба», працював над циклом «Повстанці», повістю «Остап Шептала». У цих творах він надзвичайно точно передав пореволюційну атмосферу і поведінку людей, які жили в ній.

Квартирував В.Підмогильний у Ворзелі у будинку Портнових по вулиці Великого Жовтня, 56. Дворяни Портнови одними з перших побудували у Ворзелі дачу і в 1906 році переїхали сюди з Києва на постійне проживання. В їхній родині росли три доньки.

Родина Портнових товаришувала з ворзельським священиком Іваном Червінським та його дітьми – Іваном і Катериною, — акторами Київського українського музично-драматичного театру. Так В.Підмогильний і познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Катериною Червінською.

З них вийшла доволі несподівана пара, що дивувала кожного, хто бачив їх разом: маленький на зріст, тихий, мовчазний і мрійливий письменник та ефектна й неймовірно жвава актриса. Згодом закохані одружилися й оселилися в будинку священника Червінського по вул. Великого Жовтня, 33. Там у них народився син Роман.

Червінська

Відомо, що у Ворзель в гості до Валер’яна Підмогильного приїздив його батько і раптово помер. Поховали його на місцевому кладовищі, проте місцезнаходження могили невідоме.

Восени 1923 року відірваність від літературного життя стала причиною повернення В.Підмогильного з родиною до Києва.

Нинішній Ворзель зберігає пам’ять про видатного українського письменника Валер’яна Петровича Підмогильного.

У ворзельській школі з жовтня 1993 року працює шкільний літературний музей «Світлиця В.Підмогильного». До 100-літнього ювілею письменника в червні 2001 року поряд з центральним входом у школу було відкрито меморіальну дошку з написом: «В нашій школі з 1921 по 1923 роки вчителював письменник В.Підмогильний».

А далекий Соловецький край - так зване «место обычных расстрелов» - за роки незалежності відвідали багато українців: письменників, діячів культури та мистецтва.

Серед них були і наші видатні земляки - Леонід Череватенко, письменник, кіносценарист, лауреат Шевченківської премії, та Данило Кулиняк – поет, історик, дослідник.

Л.Череватенко був на Соловках у 2003 році, привіз із Сандармоху землю на Байкове кладовище у Києві, де поховані дружина В.Підмогильного та його син. Побачене на Соловках справило на Леоніда Васильовича дуже сильне враження. Тоді й виник у нього задум написати про людську долю на тлі кривавих бурхливих віків української історії. Так була створена збірка поезій «Закляте залізо». Є в ній і вірші, присвячені Соловкам і Сандармоху.

Липуча мертва тиша Сандармоху!
Ні голосів людських, ані дзижчання
Дрібних комах, ні щебетів пташиних –
Нічого. Навіть сосни не шумлять –
Стоять нехилиткі й стрункі, немов
Солдати у почеснім караулі
Над похованнями, над ямами, куди
Вночі позаривали, закопали
Найблагородніших і найпідліших,
Найгірших і найкращих громадян
Держави, що давно пішла на дно,
Але з пучини виринає знову…
Л.Череватенко, «Сандармох»

Цікавим є той факт, що Л.Череватенко в університеті хотів писати дипломну роботу про Підмогильного, однак йому не дозволили. Пояснили це тим, що реабілітували людину, але не її творчість.

Пізніше Л.Череватенко написав сценарій фільму «Гайдамака» за однойменним твором В.Підмогильного, яке увійшло у кіноальманах з трьох короткометражних фільмів за творами ще двох репресованих українських письменників, знищених в період «великого терору» - «Бог їх розсудить» В.Поліщука та «Закон» по твору Ю.Липи, знятих на кіностудії імені Довженка.

Життя видатного письменника В.Підмогильного обірвалося у самому розквіті. Але залишилися його талановиті твори, багато з яких можна знайти в Ірпінській центральній міській бібліотеці. Крім того, в журналі «Вітчизна» (1988 рік, №2) були опубліковані листи В.Підмогильного з табору до дружини і рідних, в яких він докладно розповідає про своє перебування у Соловецькому спецізоляторі.

З-під пера ворзельських краєзнавців у 2013 році вийшло друге видання історико-літературного збірника «Нескорені духом», в якому у розділі «Розстріляне відродження» є матеріал про В.Підмогильного.

Всіх бажаючих запрошуємо перечитати вказані матеріали, поринути в епоху, в якій жив і творив письменник Валер’ян Підмогильний.

книги В.Підмогильного


29 січня 2021 року

КРУТИ - трагедія і перемога українського духу

Подвиг Героїв Крут 29 січня 1918 року став символом патріотизму і жертовності, незламності українських воїнів у боротьбі за державну незалежність.

Цій легендарній сторінці в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років було присвячено годину історичної пам'яті. На захід були запрошені учні 10-а класу ЗОШ N 12.

До молоді звернулись депутати міської ради Євгенія Антонюк і Андрій Ополінський з закликом знати свою історію, пишатися нею, бути гідними нащадками всіх, хто поклав своє життя на алтар свободи і незалежності України.

Учні з великою цікавістю переглянули документальний фільм ,,За Україну, за її волю'', а також вражаючий короткометражний фільм ,,Григорій Пипський'', про одного з героїв Крут, який перед стратою почав співати гімн ,,Ще не вмерла УКРАЇНА...'' його підхопили всі засуджені на смерть гімназисти.

Хвилиною мовчання вшанувала сьогоднішня молодь жертовний подвиг мужніх юнаків.

= =

= =

= =


29 січня 2021 року

Крути

КРУТИ : перемога українського духу

Дата 29 січня 1918 року увійшла в українську історію як день пам´яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

103 роки тому біля станції Крути близько трьох сотень київських студентів та гімназистів вступили в нерівний бій з більшовицькою армією. І хоча кожного з цих юних лицарів духу переповнювало бажання жити і творити, вони свідомо йшли боронити свою землю. Жоден з них не зламався, не покинув передових позицій. Молоді звитяжці проявили справжню жертовність та відданість національній ідеї, власним прикладом стверджуючи, що український патріотичний дух незборимий та непохитний.

В читальному залі Ірпінської центральної бібліотеки розгорнута книжково-документальна виставка «Крути: перемога українського духу», присвячена тим подіям. Запрошуємо до перегляду.

Книжкова виставка до Дня пам\'яті Крут Схема бою під Крутами

Крути Вірш Д.Кулиняка про Крути

/Files/images/kruti/001.jpg /Files/images/kruti/004.jpg

/Files/images/kruti/003.jpg /Files/images/kruti/006.jpg

Небесна Сотня - Крути Бібліографія видань присвячених бою під Крутами


28 січня 2021 року

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Свято книги!

Як ми обіцяли, в бібліотеці був організований перегляд книг, отриманих від Українського інституту книги два дні тому.

Ця подія викликала велику зацікавленість у книголюбів, читачів, і звичайно працівників бібліотеки! Всі в захопленні від широкого вибору літератури на різноманітні теми і будь-який смак! Всього надійшло 317 книг на суму 45216 грн.

На Свято книги до бібліотеки завітали депутати міської ради Євгенія Антонюк, Оксана Нечитайло, Андрій Ополінський, журналісти Олесь Вахній і Олександр Наказненко, директор історико- краєзнавчого музею Анатолій Зборовський, Анатолій Калинка, працівники культури і митці.

Ірпінь активно долучився до Всеукраїнської акції з промоції читання #Читай_досягай !

В кінці лютого книги надійдуть до абонементу та читального залу бібліотеки з відділу комплектування та обробки літератури.

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги


26 січня 2021 року

Краєзнавчі читання

Ірпінській період життя і творчості Павла Тичини.

До 130-річчя від дня народження.

Поетичний геній ХХ століття неодноразово бував у Ірпені. Як писав у своїх спогадах поет Олекса Ющенко, П.Тичина інколи по кілька місяців жив і працював у Будинку творчості письменників. Але в щоденникових записах самого поета є нотатки, написані в Ірпені в 1925-1926 роках, ще до відкриття Будинку творчості. Павло Григорович в ті роки знімав маленьку кімнату у старого ірпінця на прізвище Мазуренко, садиба якого впритул підступала до території дачі фабриканта Чоколова.

Господар садиби був дуже гостинним, мав невеличку пасіку, город, садок, кілька кущів винограду і щедро пригощав Павла Григоровича овочами, полуницями, медом. Неподалік від будинку виблискував чистою водою ставок. Все навколо спонукало до творчості.

У Будинку письменників Павло Тичина жив і творив у кімнаті першого корпусу. Дружина поета, Лідія Петрівна, зберегла малюнок Павла Григоровича «Моя кімната в Ірпені», а поет Олекса Ющенко написав про цю кімнату вірш «Малюнок Тичини «Кімната в Ірпені». Саме в цій маленькій кімнатці поет написав свого відомого вірша «Чуття єдиної родини», за який йому – першому з українських письменників – була присуджена Державна премія СРСР (1941).

Після напруженої праці Павло Григорович любив спілкуватися з близькими людьми, особливо з Юрієм Яновським, який завжди поселявся у кімнаті першого корпусу на другому поверсі.

У гурті друзів-письменників П.Тичина більше слухав, ніж брав участь у бесідах. Але любив пожартувати, розповісти анекдоти про чумаків та запорожців. А коли на їхніх зустрічах була присутня співачка Оксана Петрусенко, Павло Григорович, який мав гарний голос, з великим задоволенням співав разом з нею.

Олекса Ющенко писав у спогадах: «Павла Григоровича єднала з друзями радість творчості і вічна тривога про розвиток нашої поезії. Чи не звідси, з тихого Ірпеня, вже у тридцятих роках виднівся високий кряж почуттів, помислів, пошуків поета? Будьте ж благословенні ірпінська тиша, буйний цвіт густенних лип, старенькі пощерблені сходи до річки та лугу!...».

Платон Воронько
На ірпінськім пагорбі

У цім будинку жив Тичина.
сидів при цім низькім вікні.
Ходила осінь, як причинна,
по знелюднілім Ірпені.
З парчі легкої сукню бальну
вітрець завіяв у гаї.
Було щось ніжне і печальне
в вечірнім погляді її.
Вона чесала гребнем коси
і злото кидала у лет.
Тоді до неї вийшов босий,
вкрай зачудований поет.
Вона йому вінок поклала,
не з лавра – з клена на чоло,
схилилась і поцілувала.
На цьому пагорбі було
оте побачення таємне.
Вертавсь Тичина крадькома
в свою кімнату.
Довго темним
було вікно.
Й тепер нема
у ньому світла.
Пам’ять давня
не хоче лампою сліпить
печальний погляд.
Осінь рання
на тому пагорбі стоїть.

Олекса Ющенко

Малюнок Тичини «Кімната в Ірпені»
Завдячуєм його малюнку, -
кімната в любім Ірпені.
…У серці день відбився лунко,
як пощастило буть мені
в гостях в поета, але в інші,
в післявоєнні вже часи.
А ця кімната – ніби інша…
На столику, не для краси,
книжки, в звичайній склянці – пензлі
і лампа гасова висить.
Вікно, здається, незамерзле,
це ж з нього – зору ненасить…
Дивлюсь помітку на звороті,
без сумніву – його рука.
Як хвилювання це збороти?
Мов серце хтось моє стиска…
«30-ті роки». О, кімнатко!
Як то було давно, давно!
Там проростало, мов зернятко,
Тичини слово. Це ж воно,
немов гінкі берези-клени,
шумить в ірпінському гаю,
збудило спогади у мене.
З поетом ніби вдвох стою
і слухаю, ніяковію…
Ах, слово кожне б уловить!
І шелест в липі тепловію,
благоговійну сонця мить…
«Чуття єдиної родини»
тут народилося, зросло,
безсмертне слово не єдине
своє розправило крило.
Йому просторами летіти
і гостем буть степів, дібров…
Воно повторене у світі
багатозвуччям наших мов.
…Вікно мале, кімнатка-ніша,
але йому не тісно, ні.
Душа вільнішого вільніша
відлунює у далині…
І голос чується мені…
(Ірпінь, 1974)

П.Тичина в Ірпені П.Тичина в Ірпені


22 січня 2021 року

Соборність України

День Соборності України

Соборність — це єдність наших земель.

«Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України», — ці слова Акта Злуки двох українських республік (УНР і ЗУНР) в одну самостійну соборну Українську державу прозвучали 102 роки тому. Ця подія стала історично-визначальною і знаковою для нас.

Соборність України — це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього. Це неподільність наших земель: від Києва до Севастополя, від Донецька до Львова. Російська окупація недовговічна. Це агонія імперії, яка не має ні історичної, ні політичної перспективи. Водночас ті трагічні події переконали: нас не зламати, ми сильні і здатні рухатися вперед, очищуючись від брехні, корупції та невігластва. Зараз ми як ніколи відчуваємо єдину державу, бо самі творимо її.

Віртуальна книжкова виставка «Україна єдина! Україна – це ми!» знайомить вас з історичними документами та дослідженнями, присвяченими тим далеким подіям, які вкотре підтвердили стремління нашої держави до незалежності і самостійності. Приємного перегляду!

книжкова виставка до Дня Соборності України

Акт Злуки Фото з хроніки

книжкова виставка до Дня Соборності України книжкова виставка до Дня Соборності України

книжкова виставка до Дня Соборності України книжкова виставка до Дня Соборності України

книжкова виставка до Дня Соборності України бібліографічний список літератури до Дня Соборності Україн


21 січня 2021 року

Пісний В.І.

Ювілей Пісного Валерія Івановича

Сьогодні відзначає свій ювілей наш земляк, поет-гуморист, учасник міської літературної студії "Дебют", волонтер і просто чудова людина ПІСНИЙ Валерій Іванович.

Колектив Ірпінської міської центральної бібліотеки щиро вітає Валерія Івановича з 80-літнім ювілеєм і бажає міцного здоровя, радості і задоволення від творчості та спілкування з творчими людьми. Нехай Ваше життя і надалі буде таким же бурхливим і багатим на приємні події!
Многая і благая Вам літа!

 Дебют Пісний В.І.

Пісний В.І. Пісний В.І. разом з працівниками бібліотеки


15 січня 2021 року

Що читають українці ?

Наприкінці 2020 року Український інститут книги оголосив результати дослідження ,,Читання в контексті медіа споживання та життєконструювання''.

Найпопулярнішими жанрами для дорослих є класика (20%), детективи (18%), любовні романи (16%), книги з психології та саморозвитку (16%), сучасні романи (15%), фантастика і фентезі (15%).

Вважають книгу джерелом відпочинку, задоволення і відновлення- 52%, джерелом знань та корисного досвіду -21%, духовного розвитку-16%,читають для роботи і навчання-11%.

Вперше за часи незалежності України читачі почали надавати перевагу саме україномовним книжкам.

У 2020 році 34% українців хоч раз купили друковану книжку, а 18% опитаних сказали, що вони стали більше читати під час карантину.

Що ж, приємного нам читання і саморозвитку!

У нашій бібліотеці є широкий вибір літератури на любі вподобання і любий вік від 0 до 100 років!

Пропонуємо Вам невеликий фоторепортаж "Наші читачі та книги". Приємного перегляду.

Антонюк Є.П. Читачі та книги

Читачі та книги Федорова Т.

Зборовський А.І. Плешко М.

Читачі та книги Читачі та книги

Читачі та книги Байрак В.В.

Читачі та книги Діти читають


02 січня 2021 року

Краєзнавчі читання

Платон Симиренко - людина, яка випередила свій час

Симиренко П.

2 січня 2021 року виповнюється 200 років від дня народження Платона Федоровича Симиренка (1821-1863) – всесвітньо відомого українського підприємця, одного з піонерів української промисловості.

Понад 200 років тому на Черкащині постала династія неймовірно успішних господарників – Симиренків. Протягом ХІХ-ХХ століть ця знаменита родина зробила величезний внесок у розвиток економіки, торгівлі, машинобудування, цукрової промисловості, науки і культури, в національне відродження України.
Із клаптика землі, який купив колишній козак Степан Симиренко, його діти й онуки виростили цілу цукрову імперію. А пізніше – стали засновниками наукового садівництва в Україні.

Одним із яскравих представників цього незвичайного роду був Платон Федорович Симиренко. За свої неповні сорок три роки, з яких три – він уже тяжко хворів, Платон Федорович розбудував справжню промислову імперію.

Народився він 2 січня 1821 року у місті Сміла Київської губернії (тепер Черкаської області). Здобув вищу професійну освіту в Політехнічному інституті в Парижі, став висококласним спеціалістом не лише в галузі технології цукрової промисловості, яка в Росії на той час лише зароджувалася.
В селі Ташлик Черкаської області Платон Симиренко побудував перший в Росії пісково-рафінадний завод, який був оснащений найпередовішою технікою з виробництва цукру-піску та рафінаду. Він прославив на весь світ український рафінад, відкривши склади в найбільших містах Європи та Росії, запровадив у цій галузі парові двигуни.
П.Симиренко заснував Мліївський машинобудівний завод (біля Городища) з виготовлення техніки для всієї цукрової промисловості. На тому самому заводі були створені перші металеві пароплави, що започаткували модерне пароплавство на Дніпрі, поклавши початок вітчизняному суднобудуванню для прямого експорту цукру на ринки Європи.
А котеджне містечко, зведене Платоном Симиренком для робітників і службовців у Млієві, називали справжнім дивом. Кожна сім’я жила в окремому і просторому будиночку, яких всього було більш ніж 160. Біля кожного з цегельних котеджів був свій маленький садок. Іншим робітникам надавалися кімнати в комфортабельному гуртожитку. У містечку працювала безкоштовна лікарня на 100 місць, парова лазня, бібліотека, аматорський театр. Діяла школа, в якій дітям робітників викладали вчителі з університетською освітою, працювало професійне училище. При школі функціонував спортзал. У містечку був свій водогін і газове освітлення вулиць. І це в 1840-х роках, коли не кожне велике місто України могло похвалитися такими технічними нововведеннями. Зарплата на заводах Симиренка була значно вища за середню по країні, також практикувалися спеціальні премії. Великі свята відзначалися всім колективом у просторому актовому залі заводу. Це було дійсно щось принципово інше, ніж решта тодішніх підприємств, де робітники не мали жодних соціальних і культурних умов для нормального існування.

Платон Федорович вважав, що капітал повинен служити суспільству в цілому, а не тільки своєму власнику. Тому він щедро допомагав розвитку української культури, підтримуючи її найталановитіших представників.

У 1859 році у Мліїв приїжджав Тарас Григорович Шевченко, ознайомився із заводськими приміщеннями і робочим містечком і був вражений побаченим. Знайомство великого поета з найбільшим українським підприємцем переросло в міцну і щиру дружбу. Пізніше Платон Федорович став спонсором «Кобзаря» Тараса Шевченка 1860 року. Вартість цього видання оцінювалася значною на ті часи сумою – 1100 рублів.

Вольвач П.

Платон Симиренко заклав у Млієві універсальний дендропарк та сади, де у хвилини дозвілля плекав нові, вдосконалені сорти плодових дерев. Ці сади стали розсадником та базою наукової діяльності його сина Левка і онука Володимира.
Платон Федорович перебував у розквіті сил, коли його звалила недуга. Навесні 1861 року його, хворого на сухоти, відправили лікуватися за кордон. Але в нього вже почався туберкульозний менінгіт. 26 січня 1863 року Платона Симиренка не стало.

Більш докладно ознайомитися з життям та діяльністю цієї незвичайної особистості можна в Ірпінській центральній міській бібліотеці ім. М.Рильського, прочитавши книги:
1. Абліцов В. Україна. Меценати / Віталій Абліцов – К., 2016. – С. 40-41.
2. Слабошпицький М. Українські меценати: нариси з історії української культури / М. Ф. Слабошпицький. – Київ, 2001. – С. 163-170.

В Ірпені проживає відомий симиренкознавець, упорядник, видавець та науковий редактор багатьох праць Л. П. Симиренка, академік Петро Васильович Вольвач, який ще у студентські роки розпочав вивчення творчої спадщини родини Симиренків.
За вагомий внесок у відродження Симиренківської спадщини дослідника у 2012 році було нагороджено премією ім. Л.П.Симиренка.

 Українські=  Меценати


01 січня 2021 рік

/Files/images/rzne/Новорічна листівка.jpg

Щиро бажаємо Вам, щоб прийдешній рік був наповнений тільки радісними подіями, цікавими пригодами і щасливими зустрічами! Нехай у 2021 році кохання тільки посилиться, достаток примножиться, а здоров'я додасться! Усіх благ і блискучих успіхів!


З А В І Т А Й Т Е ДО Н А С !

Завжди раді Вас бачити

Щоб ознайомитися з попередніми подіями - зверніться до Архіву новин

Питання? Відповідь!

рейтинг
відповіді
перегляди
рейтинг0
відповіді1
перегляди354
рейтинг0
відповіді1
перегляди299
рейтинг0
відповіді1
перегляди304
Задайте Ваше питання
Для того, щоб задати питання на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.