Повернутися до звичайного режиму

Шановні читачі!

Раді вітати Вас на нашому сайті!


9 жовтня 2021 року

,,Кочур Фест'21''

ІІІ Міжнародний фестиваль письменників-перекладачів ,,Кочур Фест'21'' дивував і радував 9 жовтня ірпінців великою і різноманітною програмою, яка проходила в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського і на центральній площі міста.

Презентація проекту креативного простору ,,Читай- місто'' в міській бібліотеці для дітей, зустріч з письменницею Анною Радомською, яка презентувала авторську книгу ,,Всі собаки з космосу'', ,,Кочур-читання'' на центральній площі міста та творчий вечір українських та зарубіжних письменників-перекладачів - принесли море задоволення і юним і дорослим ірпінцям.

Ірпінь читає, дивує, вражає!


1 жовтня 2021 року

,,Храм мудрості'', ,,Аптека для душі''

Так з великою пошаною називали ще в стародавньому світі бібліотеки фараони.

Сьогодні бібліотеки світу і, України зокрема, є універсальними культурними центрами громад і слугують розвитку особистості, як чотири простори : навчання, натхнення, зустрічей, подій.

Основна мета держави і бібліотек- надання доступу до інформації, стимулювання читання українців у пізнавальному дозвіллі і саморозвитку, поповнення книжкових фондів новою, актуальною літературою.

Дякуємо за привітання бібліотечних працівників з професійним святом грамотами, преміями, комплектами книг для бібліотек

Першому заступнику Ірпінського міського голови Андрію Кравчуку, начальнику відділу культури, національностей та релігій Євгенії Антонюк, депутату Бучанської районної ради Мирославу Григорчуку, який подарував нашій бібліотеці три нові авторські книги.


30 вересня 2021 року

Неймовірні враження отримали бібліотечні працівники і митці Ірпеня від поїздки до Яготина в День бібліотек.

В Яготинській картинній галереї розміщено більше 70 робіт геніальної художниці-самоучки Катерини Білокур, відомої майстрині народного декоративного живопису. ,,Квіти, як і люди,- живі, мають душу!''- казала вона. Кожна деталь на її картинах ретельно виписана, вони випромінюють світло. Широко представлені в галереї і картини відомих українських художників, серед яких побачили і картини Матвія Донцова.

Поряд з картинною галереєю розміщено ще один цікавий музей -,,Флігель Тараса Шевченка'',який знайомить присутніх з перебуванням молодого Кобзаря в Яготині у 1843- 1845 році.

В ньому вміщено речі з колишнього маєтку Розумовських-Репніних, які створюють тогочасну атмосферу, а на картинах сучасних художників відтворені моменти з життя Шевченка в цей період.

Чудові екскурсоводи розповіли цікаві факти з життя митців.

Вивчаймо і пізнаваймо багату історію рідної Київщини!

Втомлені і щасливі, переповнені цікавими враженнями, повернулися ми з краєзнавчої подорожі до рідного Ірпеня.

Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського долучилася до фото-челенжу #моябібліотека, оголошеного Українською бібліотечною асоціацією до Дня бібліотек!

Краєзнавчі мандри Київщиною під опікою Святих Віри, Надії, Любові і мудрої Софії

Наше професійне Свято відзначаємо разом з читачами і мистецьким активом міста- вірними друзями Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського .


29 вересня 2021 року

30 вересня - Всеукраїнський День бібліотек

Бібліотека- простір натхнення, навчання продовж життя і спільної творчості!

Відкрити в собі таланти, розвинути творчу уяву і здібності, обмінятись творчим досвідом допоможе Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського .

Відокремлена кімната для занять мистецькою творчістю, засідань літературної студії ,,Дебют'', АРТ-простір для організації творчих виставок і експозицій різних напрямків- все це є в нашій бібліотеці.

Запрошуємо до активної співпраці з метою духовного і творчого розвитку нашої громади!


29 вересня 2021 року

30 вересня- Всеукраїнський День бібліотек

Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського - місце зустрічей і місце подій для жителів громади.

Тут можна отримати знання, розкрити таланти, цікаво і з користю провести вільний час, зустрітись з цікавими людьми.

Після зняття карантинних обмежень цього року в бібліотеці було проведено цілий ряд літературно- мистецьких заходів


27 вересня 2021 року

30 вересня - Всеукраїнський День бібліотек

"Книга- це джерело освіти, знання, і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного.'' Максим Рильський Шановні любителі книги! Вас завжди радо чекає сучасна, затишна і комфортна Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського ( вулиця Шевченка 3-а)


22 вересня 2021 року

Книга у світі знань

Вона є одним з найбільших чудес світу, створених людиною. Зараз легко знайти інформацію в Інтернеті , але і там вона з'явилась завдяки книгам.

Кожен етап розвитку людства, техніки, супроводжувався пророцтвами, що книга відійде в минуле. Та паперова книжка не поспішає помирати, створює свою особливу атмосферу, особливе розміщення тексту та ілюстрацій...

Читання книг стимулює розумову діяльність людини, допомагає розширити словниковий запас , підвищити інтелектуальний рівень і блиснути ерудицією, допомагає боротися з стресом і поганим настроєм.

А ще книги підвищують творчий потенціал людини. Яскравим прикладом цьому є заслужена майстриня народної творчості України Тетяна Федорова, яка створила цикл робіт ,, Коли книга надихає'', в якому представлені літературні герої і відомі історичні постаті.

Цікаві факти з історії книги і бібліотек, користі читання у інформальній освіті, огляд нових книг і інтелектуальну вікторину, інформацію про базові культурні послуги, які надає Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського, прослухали сьогодні студенти Ірпінського фахового економічного коледжу ( гр.208-Х).


24 серпня 2021 року

Святкова мистецька панорама ,,Таланти твої, Україно!'' до Дня Незалежності держави!

Оформлена в центрі міста перед Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського


23 серпня 2021 року

23 серпня- День Державного Прапора України!

Пишаймося нашим Національним символом!

Сьогодні перед Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського з нагоди свята була влаштована національно- патріотична панорама.


19 серпня 2021 року

Україна- свята і єдина!

Україна- свята і єдина!

Наше свято Незалежності виболене століттями, пройдено різні етапи державотворення в одвічній боротьбі за неї багатьох попередніх і нинішніх поколінь українців.

В святково прикрашеній залі в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського відбулось сьогодні літературно- мистецьке свято з нагоди 30-ти літнього ювілею Незалежності України.

До уваги присутніх були представлені інформаційна відеопрезентація , книжкові виставки - панорами ,,Україна незалежна : від витоків до сьогодення'',

,,Золоті імена України'', ,, Слава захисникам України!'', ,,Українська душа'' а також ,,Приірпіння в боротьбі за Незалежність України''.

Вишиванка- генетичний код нації. Виставки українських рушників і вишиванок з історико- краєзнавчого музею та приватного музею українознавства Світлани Кушнір, виставка дивовижних рушників Ганни Корженівської, колекція ,,Вишитий Кобзар'' Івана Рябчука яскраво прикрасили зал бібліотеки.

Особливо вразив глядачів ,,Парад історичних постатей, літературних героїв і мистецьких персонажів ''

заслуженого майстра народної творчості України Тетяни Федорової та презентація нової її роботи- героїв п'єси Тараса Шевченка ,, Назар Стодоля''- хорунжого Назара і сотниківни Галі.

На початку заходу учасників свята привітала Євгенія Антонюк - начальник відділу культури, національностей і релігій, депутат міської ради, і подякувала їм за особистий внесок у розвиток духовної культури нашого народу.

Повернулися у спогадах до подій 30- річної давності з душевним хвилюванням депутат міської ради Максим Плешко, письменники Леонід Закордонець і Сергій Мартинюк, директор історико- краєзнавчого музею Анатолій Зборовський, майстриня Тетяна Федорова.

Українська пісня- це душа нашого народу. Створили святковий настрій на святі чудові мистецькі колективи міста- народний хор ветеранів ,, Пам'ять'', жіночий ансамбль української пісні ,,Ірпінчанка'', ансамбль старовинної пісні ,, Джерело''.

Урочистий Гімн України співали всі разом на завершення свята разом з Олександром Пономарьовим на відео.

Свято вийшло надзвичайно тепле і родинне .

Україну будує кожен з нас, у всіх нас одна доля і одна Україна! Слава Україні! Героям Слава!


11 серпня 2021 року

,,Струна на арфі України''

Олександра Бурбело(1998-2013) - юна українська письменниця, вінничанка, своїми щирими поетичними рядками і короткою, але такою багатою творчою біографією зачарувала і вразила присутніх в залі глядачів, які зібралися сьогодні в Ірпінській міській публічній бібліотеці імені Максима Рильського.

Її життя обірвалося в 15 років через спадкову хворобу, та ще за життя побачили світ чотири книги авторки, та численні публікації в періодичних виданнях.Вона була лауреатом і дипломантом понад півсотні літературних конкурсів і фестивалів. Її творчість високо оцінена відомим українським письменником В. Нестайком та іншими майстрами слова.

Як виняток, у 2015 році Олександра Бурбело була прийнята до Національної Спілки письменників України у неповних 16 років ( посмертно).

На сьогодні видано 12 її книг та 3 збірники пісень на її слова. Журнал ,,Вінницький край'' спільно з Вінницькою облдержадміністрацією у грудні 2016 року започаткували літературно- мистецьку премію імені Олександри Бурбело та щорічний конкурс у номінаціях ,,Проза'' і ,,Поезія'' для дітей віком до 16 років.

Міністерство освіти і науки України включило в програму української літератури для учнів 5-9 класів вивчення її творчості у школах .

Дідусь Олександри- Володимир Бевз та його донька Вікторія Войтко проводять велику роботу по популяризації творчості юної письменниці , організації вечорів її пам'яті. Вже пройшло 300 зустрічей у 18 областях України.

Сьогодні вони завітали і до нашої бібліотеки, провели відео презентацію та подарували ряд книг Олександри, які вивчаються в школах.

Зупинився Володимир Бевз і на поетичній творчості своєї дружини Тамари Корсунської, яка померла через 2 роки після онучки.

Батьки Олександри відстоювали добровільно незалежність України в АТО, учасники бойових дій, ветерани батальйону ,,Айдар'', нині волонтери.

,,Саша мала що сказати світові, й навіть тепер, коли її немає серед живих, її слова вчать юних українців любити свою країну, цінувати кожну мить життя, бачити прекрасне.''.

,,. ..І я свою молитву долучаю

За Україну, що в світах одна,

Така квітуча й пишна, наче з раю,

Для нас усіх дарована вона!''- писала дівчина у вірші ,,Молитва за Україну''.

Дитя України молиться за нас з небес!


5 серпня 2021 року

Яка вона, талановита сучасна молодь?

Вони набагато доросліші своїх однолітків-попередників, відчувають стрімкий ритм життя, приймають його виклики і вимоги, вірять у зміни в Україні, прагнуть творити прекрасне і мають жагу до знань.

16-ти літня Ольга Камінська презентувала сьогодні свою дебютну книжку прози для підлітків ,,Театр тіней'' в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського .

До неї входять повісті, оповідання, п'єси, більшість яких мають фентензійну основу. Передмову до книги написав письменник Любко Дереш. ,,Пошук у собі справжніх, не примарних основ для життя звучить навдивовижу реалістично і зріло-'' відзначив письменник.

У своїх творах дівчина дає поради одноліткам як відчути своє покликання, зробити правильний вибір у житті, самореалізуватися.

Модератором презентації була юна Анна Берегова - співачка, музикант і поетеса , яка навчається в Ірпінському гуманітарному ліцеї. В залі зібралися педагоги, працівники культури, журналісти, друзі Ольги Камінської , а також шанувальники таланту її мами- відомої поетеси Юлії Бережко-Камінської.

Приємно відзначити, що Оля і Аня- активні читачі нашої міської бібліотеки.

Вітаємо юну письменницю з дебютом, а також із вступом до Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка.

Хай буде щасливою твоя життєва дорога!

З книгою ,,Театр тіней'' Ольги Камінської можна познайомитися в нашій міській бібліотеці.


15 липня 2021 року

Фестиваль Тараса Шевченка «Ше.Fest» І ШеФест в ІРПЕНІ!!!

В Ірпінській міській публічній бібліотеці імені Максима Рильського о 15:30 в відбудеться перша читка п’єси "Шевченко. Остання любов", у якій режисерка і драматургиня Ольга Анненко відтворила історію стосунків Тараса Шевченка і Марка Вовчка. Мешканці Ірпеня стануть свідками дуже цікавого дійства — відкритої робочої майстерні, коли вистава народжується просто на сцені. Постановка, яка сформується під час заходу, буде показана на Ше.Fest`i 21-22 серпня.

17 липня в Ірпені відбудеться захід у рамках проекту "Ше.Fest мандрує країною".

Жителі Ірпеня зможуть познайомитися з творчістю постійних та нових учасників фестивалю, а також побачити та почути творчість земляків.

Основна музична сцена працюватиме в парку "Незнайко" з 17:00. На ній виступлять відомий український казкар Сашко Лірник, який вміє тримати глядача в напрузі до останнього слова. Свою пісенну творчість подарують мультиінструменталіст та автор власних пісень Віталій Кобзар, ірпінський гурт "Деінде", гурт "Прелеста", а на завершення глядачі побачать виступ гурту "Шпилясті кобзарі".

Неподалік розташуються традиційні для Ше.Fest'у Галявина художників та Галявина майстрів, де будуть демонструвати свою творчість ірпінські живописці та народні майстри.

А в Ірпінській міській публічній бібліотеці імені Максима Рильського можна буде познайомитися з театральною та дитячою локаціями.

О 15:30 в бібліотеці розпочнуть свою роботу театрали. Мешканці Ірпеня зможуть стати свідками дуже цікавого дійства — відкритої робочої майстерні, коли вистава народжується просто на сцені. Режисерка і драматургиня Ольга Анненко написала п'єсу "Шевченко. Остання любов" про історію стосунків Тараса Шевченка і Марко Вовчок. Вистава, яка народиться під час заходу, буде показана на Ше.Fest`i.

О 17:00, коли театральна локація завершить свою роботу, в бібліотеці розпочнеться цікаве літературне спілкування найменших глядачів, які зможуть взяти участь у вікторинах, конкурсі малюнків та інших цікавих активностях.

Проект "Ше.Fest мандрує країною" відбувається напередодні всеукраїнського фестивалю Ше.Fest, який відбудеться на батьківщині Тараса Шевченка, у Моринцях, 21-22 серпня.

Вхід для всіх вільний та безкоштовний, фестиваль — безалкогольний.

Запрошуємо всіх відвідати події, які очікують вас в Ірпені, а в серпні — гайда на Черкащину, де на вас чекатиме дводенний фестиваль з багатьма унікальними локаціями.

Заходи в Ірпені відбуваються за підтримки Українського культурного фонду та Відділу культури Ірпінської міської ради.


5 липня 2021 року

Презентація нової книги Наталії Фурси

,, Як по чашах і чарах-

По віршах себе розіллю...

Розлетиться кульбабкою в небі спустошене тіло...''

Дивовижно теплий і щирий авторський вечір поетеси з Полтавщини, автора шести поетичних збірок, Наталії Фурси відбувся сьогодні в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського .

Її поезія-це сповідь душі, одкровення, оголений нерв, поетична філософія власного світогляду на оточуючий нас світ. Вона близька і нам, бо кожен міг ,,приміряти'' поетичні рядки на себе.

Нова книга поетеси ,,...ані вирію, ані скиту...'' довго йшла до читача, але це справжня ,, криниця з чистою водою для спраглих''.

Поетеса подарувала нашій бібліотеці дві власних поетичних збірки, була вражена повним залом шанувальників, які завітали на її творчий вечір.

Дякую поетесі Юлії Бережко- Камінській, яка була ініціатором і модератором поетичного вечора.

Це був справжній вечір ,,елітної поезії'', а враження слухачів, які піднялися над землею на крилах поезії - на світлинах !

Щиро дякуємо Вам, пані Наталіє, до нових зустрічей в нашій бібліотеці!


28 червня 2021 року

Вітаємо з Днем Конституції!

25 років тому був ухвалений Основний закон нашої держави, який має найвищу юридичну силу.

Наша країна має багатовікову історію конституційного процесу. Вона складена протягом століть з гетьманської мудрості та звитяги, полита кров'ю героїв, освячена честю українських воїнів. Це спадок, який береже наше право на вільне та гідне життя у рідній країні.

Всі ми прагнемо, щоб задекларовані в Конституції права стали реальністю , громадяни України почували себе захищеними, впевнено дивилися в майбутнє.

Будуймо разом демократичне, громадянське суспільство. Нехай це свято додасть нам наснаги і творчих здобутків в ім'я процвітання нашої незалежної Батьківщини.

Запрошуємо в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського переглянути святкову книжкову виставку.


26 червня 2021 року

Обізнана молодь - майбутнє нації !

Молодість- чудова пора, час сміливих мрій і великих планів, час перших успіхів і великої дружби.

Будьте активними, навчайтесь тому, що до душі, будьте гідними і сміливими, адже вам належить надалі розбудовувати успішну, сильну Україну.

Читайте, розвивайтесь, досягайте!В Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського є для вас великий вибір художньої, науково- пізнавальної та мотивуючої літератури!

Чекаємо вас в нашій креативній бібліотеці!


25 червня 2021 року

Рятуйтесь від спеки в бібліотеці!

Неймовірна спека за вікном бібліотеки-35 градусів! А в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського дуже комфортна -22 градуси протягом дня з 9.00 до 18.00.

Вас чекає приємна літня прохолода, позитивна енергетика, широкий вибір книг і періодичних видань, натхнення, всі можливості для сімейного читання, саморозвитку і пізнавального дозвілля.


22 червня 2021 року

У пам'яті і серці назавжди

22 червня- День скорботи та вшанування жертв війни в Україні. Цього дня в Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського відбулась година пам'яті за участі учасників бойових дій, дітей війни, міської влади, ветеранських громадських організацій, солістів народного хору ветеранів ,, Пам'ять'', працівників бібліотеки. Друга світова війна стала наймасштабнішою і найкривавішою війною в історії людства.

І живуть у пам'яті народу

Його вірні дочки і сини.

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя і помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока берегти.

Василь Симоненко


16 червня 2021 року

Місце зустрічі- бібліотека

Це лише один день з життя Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського .У нас ви можете отримати культурні послуги : доступ до читання та інформації, друкованих творів, мережі Інтернет та електронних ресурсів, відвідати соціокультурні заходи та заходи з інформальної освіти.

"Мінімальні стандарти забезпечення громадян культурними послугами'' прийняті нещодавно Постановою Кабінету Міністрів України.


15 червня 2021 року

Талановиті літератори Ірпеня тепер матимуть підтримку від товариства "Відважних"

Літературна премія Ірпеня– щорічна всеукраїнська премія у галузі літератури, заснована 2020 року товариством “Відважних” та Інвестиційною радою Ірпеня. Завдання премії – пошук нових авторів із метою їх мотивації до подальшої творчості. Премія має три номінації: проза, поезія та спеціальна премія література для дітей (саме в Ірпені жив письменник, автор «Пригод Незнайка» Микола Носов). На розгляд журі премії приймаються невидані раніше рукописи авторів, які дотепер не видавали жодної книги, але публікували свої твори в колективних збірках чи антологіях. Вік та географія претендентів на отримання премії необмежений. Тематика творів та їхній обсяг – вільні.

Дедлайн подачі творів щороку до 31 грудня.

Нагородження лауреатів премії відбувається 21 березня наступного за поданням творів року. Троє лауреатів Літературної премії Ірпеня – переможці в номінаціях «Проза», «Поезія» та «Література для дітей» – отримуватимуть по 50 тис. грн кожен. Крім цього, ТОВ «Відважних» установило додаткову заохочувальну премію в розмірі 10 тис. грн. Тобто загальний преміальний фонд Літературної премії Ірпеня – 160 тис. грн.

Рукописи потрібно надсилати у форматі Microsoft Word (із фото, біографією та контактними даними автора) на електронну пошту ykrnayka@gmail.com. Тема листа — «Літературна премія Ірпеня».

wym-1623757810606


14 червня 2021 року

''Поетичні посиденьки''

В Ірпінська міська публічна бібліотека імені Максима Рильського цього теплого літнього вечора зібрались "друзі по перу''- учасники міської літературної студії "Дебют''.

Щирість почуттів, філософські роздуми, схвильований і тонкий ліризм, простота і природність, музикальність, гумор- все це звучить в їхніх поезіях, прикрашає життя і дарує духовне натхнення.

Клуб «Друга молодість»

Клуб «Друга молодість» (керівник Світлана Шилова), що об’єднує чималу кількість невгамовних, бадьорих, енергійних – з великим життєвим досвідом – людей, швидко розвивається у багатьох напрямах, передусім у мистецько-культурному і спортивному.

Цього разу жінки зібрались у Центральній Ірпінській бібліотеці на майстер-клас з акварельного живопису. А чому б і ні. Цікаво дізнатися про свої художні можливості, тим паче, що це чудовий мистецький релакс.

Заняття провела професійний художник Євгенія Орлова. З напутнім словом виступила Світлана Шилова. До «Другої молодості» завітала Олена Вітер, яку зацікавила діяльність клубу, отже, є задум допомогти його діяльності відповідним грантом. Розпочали з заповнення анкети.

А далі, як кажуть, море задоволення – «чаклування» з фарбами і малювання по запропонованій темі. В результаті «двійочників» не виявилось, всі з ентузіазмом впорались із завданням, отже, у цього напряму діяльності клубу буде продовження.


20 травня 2021 року

Творчий вечір Євгенії Шудрі

Євгенія Шудря - ірпінська майстриня-вишивальниця, авторка книги «Оранта нашої світлиці». З нагоди 80-річчя майстрині в Ірпінській центральній бібліотеці відбувся її творчий вечір.

В Ірпені відзначили 80-річний ювілей відомої вишивальниці


11 травня 2021 року

Ювілей Леоніда Закордонця

11 травня святкує свій ювілей лікар від Бога, чудовий поет, прекрасна людина і справжній друг нашої бібліотеки Леонід Олексійович Закордонець. Не вистачить слів, щоб висловити всі найкращі побажання та слова подяки за професійну і творчу діяльність, за добре серце і щиру душу! А найперше, що хочеться побажати - це міцного-міцного здоров'я, а ще удачі та подальшої співпраці!

Поет Леонід Закордонець - ювіляр!


8-9 травня 2021 року

Книжкова виставка до Дня Перемоги

День пам’яті та примирення.
День Перемоги

Шановні друзі!

8 і 9 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Перемога дісталася дуже дорогою ціною – ціною мільйонів життів наших співвітчизників.

Подвиг переможців у тій далекій війні гідно продовжують зараз українські воїни, які захищають незалежність та територіальну цілісність України на її східних рубежах. Сьогодні героями стають онуки та правнуки тих, хто в далекому 1945-му сподівався, що війна більше ніколи не прийде на нашу землю.

Вічна пам’ять загиблим, честь і слава героям, які в усі часи захищали і захищають нашу Батьківщину!

Слава Україні!

Книжкова виставка до Дня Перемоги Книжкова виставка до Дня Перемоги

Книжкова виставка до Дня Перемоги Книжкова виставка до Дня Перемоги

Книжкова виставка до Дня Перемоги Книжкова виставка до Дня Перемоги

Ветерани Книжкова виставка до Дня Перемоги

Книжкова виставка до Дня Перемоги Книжкова виставка до Дня Перемоги

Книжкова виставка до Дня Перемоги Книжкова виставка до Дня Перемоги

Книжкова виставка до Дня Перемоги Книжкова виставка до Дня Перемоги


02 травня 2021 року

Воскресіння Христове

Шановні користувачі! Вітаємо вас зі світлим днем Воскресіння Христового і запрошуємо ознайомитися з книжково-ілюстративною виставкою-інсталяцією «Радіймо святу Великодня!», яка присвячена відзначенню одного з найбільших і найсвітліших релігійних свят.

Споконвіку Великдень вважається чи не найбільшим святом. Воно пов'язане із Воскресінням Ісуса Христа, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христос вчить нас воскрешати себе мудрістю і терпимістю. Якраз на цей час припадає поворот сонця на літо, а це означало пробудження всього живого, воскресіння природи, перемогу життя над смертю, правди над облудою.

Про походження свята та народні традиції, особливості відзначення Великодня в Україні розповідають видання, які представлені на презентованій книжково-ілюстративній виставці-інсталяції «Радіймо святу Великодня!». Українські етнографи, дослідники, історики висвітлюють забуті сторінки історії української православної церкви та національні особливості національних Великодніх свят.

З цих видань ви дізнаєтесь також, що потрібно покласти у великодній кошик, господині віднайдуть смачні рецепти пасок, великоднього печива та красиві пасхальні декорації для своєї оселі.

Тож у ці святкові дні Воскресіння Христового пропонуємо вам переглянути ці книги і отримати багато позитивних емоцій. Чекаємо на скору зустріч з читачами! Ваша бібліотека.

Книжкова виставка до Великодня

Книжкова виставка до Великодня Книжкова виставка до Великодня

Книжкова виставка до Великодня Книжкова виставка до Великодня Книжкова виставка до Великодня Книжкова виставка до Великодня

Книжкова виставка до Великодня Книжкова виставка до Великодня Книжкова виставка до Великодня


26 квітня 2021 року

/Files/images/chornobil_2021/26042021/1.jpg

До 35-річчя Чорнобильської катастрофи

26 квітня о 1.23 години ночі в Україні сталася планетарна Чорнобильська катастрофа. Цей тривожний день завжди об’єднуватиме всіх живих одним спогадами, однією печаллю, однією пересторогою. Чорнобильська аварія визнана найбільшою ядерною катастрофою світу. Всього в Україні було забруднено територію 50 тис.кв.км у 74 районах 12 областей. Потерпіло понад 3.5 млн чоловік.

Їх було 28 героїв-пожежників Чорнобиля, які прийняли в ту ніч перший, найжорстокіший удар на 4 блоці атомної станції. Ми називаємо їх «Шеренгою №1». Вони захистили собою Київ, Україну, Всесвіт. Якби тоді, 26 квітня вогонь добрався до «серця реактора», нас би вже нічого не вберегло. 200 тон ядерного палива, яке знаходилося в реакторі, достатньо, щоб спалити все живе на планеті.

Загін Володимира Правика першим ступив на лінію вогню. З цієї миті 24-річний керівник мав у своїх руках всі права пожежника, крім одного – права на помилку. Саме він передав безпосередньо із зони аварії виклик № 3 – найвищий із можливих, за яким з різних куточків Київщини прийшли на допомогу ще сотні пожежних машин. Бій тривав 3 години. На 5-ту годину ранку пожежу було ліквідовано ціною життя відважних і безсмертних героїв. З 70-метрової висоти Володимир Правик спустився разом з Віктором Кібенком і Василем Ігнатенком останніми. Всі герої-пожежники дістали смертельні дози опромінення. 26 могил пожежників і 20 могил атомників з’явилися у травні 1986 року на Мітинському кладовищі Москви. А у 1987 році в одному з центральних парків, якому згодом дали ім’я В.Правика було встановлено пам’ятник герою-пожежнику, лейтенанту Володимиру Правику.

Згодом було написано багато науково-популярних, документальних і художніх книг про Чорнобильську аварію, які є у фондах нашої бібліотеки та представлені на книжково-документальній виставці-панорамі «Мужність і біль Чорнобиля: 35 років».

/Files/images/chornobil_2021/26042021/9.jpg В.Правик

Мітинське кладовище. Москва. Меморіал чорнобильцям Мітінське кладовище. Москва. Меморіал чорнобильцям

Книжкова виставка до дня Чорнобильської катастрофи Книжкова виставка до дня Чорнобильської катастрофи

герої пожежники. Чорнобиль 1987 Книжкова виставка до дня Чорнобильської катастрофи


23 квітня 2021 року
Краєзнавчі читання

«В Чорнобильській зоні панує обернений час».

Данило Кулиняк про Чорнобиль

Данило Іванович Кулиняк (1948-2016) – поет, прозаїк, журналіст, публіцист, історик і еколог, учасник дисидентського руху, великий патріот України, вів активну громадянську роботу, мужньо стояв на сторожі Правди і Честі.

В його творчому доробку цілий ряд книг - поетичних збірок: «Невідкриті острови» (1985), «Телескопи криниць» (1990); прозових творів «Тягар Чорнобильського неба» (2011), «Лицар Дикого Поля. Петро Калнишевський» (2012) та інших.

На долю Данила Кулиняка випали нелегкі випробування. Народився він в бойківському селі Старий Кропивник на Львівщині в родині священнослужителя греко-католицької церкви. В 1951 році, коли йому було лише три роки, родину вислали з Галичини в Херсонську область, звідки вони повернулися в рідний край в 1957 році.

Під час навчання в Херсонському мореплавному училищі був виключений за створення підпільної молодіжної націоналістичної організації «Вісники свободи України».

Вищу літературну освіту, здобував заочно аж у Москві, в Літературному інституті імені Максима Горького, бо в Україні за такого послужного списку це було неможливо.

Працюючи науковим співробітником Роменського міського краєзнавчого музею, продовжував пропагувати українську національну ідею.

В зв’язку із загостренням політичних переслідувань творчої інтелігенції в 1973 році Д.Кулиняка незаконно призвали до Радянської Армії в далеке Забайкалля.

В 1976 році Д.Кулиняк повернувся в Україну і разом з дружиною Наталією Околітенко, з якою познайомився в Ірпінському будинку творчості письменників, оселився в селі Лютіж Вишгородського району, що на березі Київського водосховища. З 1979 року працював на посаді районного державного інспектора рибоохорони Київської держрибінспекції, бував частенько на Чорнобильщині.

На час вибуху реактора на Чорнобильській АЕС, з 25 по 29 квітня 1986 року, з групою рибінспекторів Д.Кулиняк перебував у відрядженні якраз на Чорнобильщині.

«Доводилось мені бувати в тій зоні не раз. Наслідки не забарилися – восени 1986 року стан мого здоров’я різко погіршився, а в лютому 1987 я вже потрапив у реанімаційне відділення: швидка допомога підібрала мене прямо на вулиці Києва. Пройшов тривале лікування. Пережив стан клінічної смерті. Вижив – хіба не для того, щоб розповісти», - писав Д.Кулиняк.

В 1988 році в столичній лікарні Д.Кулиняк написав епічну поему «Мічені атоми або Сліпий політ», яка побачила світ у збірці «Телескопи криниць» (1990). Вона і сьогодні не втратила своєї актуальності й прочитується з такою ж емоційною напругою, як і в ті тривожні часи.

Після Чорнобиля довго і тяжко хворів, кілька разів перебував у лікарнях. Та не зважаючи на це, Данило Іванович переймався долею «зони відчуження». Він став одним із ініціаторів заснування спеціалізованої історико-культурницької експедиції Мінчорнобиля України з метою збереження і вивчення пам’яток історії та культури, що знаходяться на території 30-кілометрової зони відчуження. Як найбільший знавець місцевості та історичних пам’яток, він очолив її Чорнобильську групу, спеціальну групу ентузіастів-науковців, і в перервах між лікарнями керував її роботою. Через кілька років після створення групи, до неї ввійшла Ліна Костенко.

Про роботу групи в одній із публікацій Д.Кулиняк писав: «Найважче було оглядати села, що зазнали найбільшого радіаційного забруднення, приречені на знищення, на захоронення – таких було заплановано двадцять. Адже ж після огляду й фіксації чи порятунку виявлених культурних цінностей, якщо їх ще можна було врятувати, доводилося підписувати акт - санкціонувати знищення села. Останніми в мене були вже безлюдні Шепеличі – наче смертний вирок їм затверджував. Після цього бульдозери та інша потужна техніка просто загортали будівлі у заздалегідь викопані траншеї, і на місці села утворювалося просто кілька свіжих курганів, як я гірко жартував, «постчорнобильської археологічної культури».

З 1991 по 2016 рік разом з дружиною Д.Кулиняк проживав в Ірпені по вулиці Калініна.

З 1997 року перейшов на суто журналістську роботу, працював у редакції новоствореного журналу МНС України «Надзвичайна ситуація», в якому висвітлював Чорнобильську тематику і соціальний захист населення, опублікував про це сотні матеріалів.

Д.Кулиняк. Тягар Чорнобильського неба

У 2011 році вийшла друком книга Д.Кулиняка «Тягар Чорнобильського неба», яку автор назвав «свічою пам’яті, скромним пучком весняних квітів на могилах побратимам і сестрам, гартованих Чорнобилем і мічених атомом».

В книгу ввійшли публікації на чорнобильську тематику, які друкувались в українських і зарубіжних ЗМІ, інтерв’ю з видатною поетесою Ліною Костенко, завідувачем відділу біофізики і радіобіології Інституту клітинної біології і генної інженерії Національної академії наук академіком Дмитром Гродзінським, нарис «Земля під кам’яним хрестом. Або ж Оптимістична трагедія Чорнобильщини», а також цикл поезій «Тягар Чорнобильського неба». В передмові до цього циклу Д.Кулиняк написав: «Колись у розмові зі мною про Чорнобильську зону Ліна Костенко сказала: «Але поезії там відбирає мову. Або пишеться щось таке трагічне – там не можна писати так просто, щебетати…». Справді, «поезії там відбирає мову» - бракне слів для висвітлення цієї трагедії. Все ж таки пропоную на суд читачів кілька віршів чорнобильської тематики, хоч деколи голос у них зривається на хрип…».

* * *
Скільки минуло, а згадую знову –
Ми, ще веселі тоді й молоді,
Кольору крові, засохлої крові,
Виросли хмари іржаво-руді
В день катастрофи квітневий надвечіррозродилися йодним дощем...
А по калюжах стрибала малеча
З піснею «Дощику, падай іще!»
Вже багатьох з нас дні ті угробили…
Дим над реактором, братство в біді,
Хмари іржаво-руді над Чорнобилем…
Ми ще веселі були й молоді.

* * *
Чорнобильські дороги, зарослі забуттям,
Вони ще пам’ятають тепло ступні людини…
А там, у бездуховності радіаційних плямах,
За зоною відчуження конає Україна,
Відчужують Вкраїну… Від кого?
Від Вкраїни?»

* * *
Дороги всі дезрозчином оброблені
До пращурів покинутих гробів.
В безлюднім Страхоліссі під Чорнобилем
Ми назбираєм атомних грибів;
Та готувати те модерне диво –
Гриби – ми подамося за Дніпро.
Поїдемо в Батурин пити пиво,
Яке зварив там цар-бровар Петро
З крові людської. А щоб не забути
Дороги, що з минулого до нас,
Ми рушимо в Батурин через Крути –
Ця станція для нас дороговказ.

* * *
Під вітром осіннім гвинти вертольотів
Немов перемотують плівку кіно
Про ту катастрофу. Герої-пілоти
Вже, мабуть, померли, і їм все одно.
Затлумлений фантомний біль оживає
Від звалища цього, хоч бачив не раз,
А вітер повільно гвинти обертає,
Немов перемотує час.

* * *
За Чорнобилем села покинуті, мертві.
Та з роками у пам’яті все чіткішає мить
- Поминальна свіча Товстоліської церкви
В узголів’ї села (і Вкраїни?) горить.

* * *Село згоріло у вогненнім вирі.
На місці хат лиш димарі стримлять.
Злетіла й церква полум’ям у вирій
Тоді, коли із вирію летять.
Велична, древня Воскресенська церква.
Яка село вінчала Товстий ліс.
Коли побачив вперше – серце стерпло:
Завершена краса! Була. Колись.
Через десятиліт по катастрофі
Вона згоріла, як згорає птах…
Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа
Полісся, що на атомних хрестах.
Її ж нема, згоріла. Відлетіла …
Залишилась від неї тільки тінь
Запечена та згарище зчорніле,
Та даху металеві мертві крила –
Як докір для майбутніх поколінь.
Оце і все. По всьому. Тінь і тлін.

* * *
У Товстім Лісі церква догорала…
Зозулі збожеволіло кували,
Обіцяли всім нам «многоліт» .
Обгоріле листя опадало
І шматки палаючі кружляли
Над селом. Весняний перший цвіт
Опадав із попелом на світ.
Було неможливо відрізнити
Від попелу цвіт. Вогненний вітер
Шматував покинуте село.
Лип столітніх поминальні свічі
Запалив. Палали, ніби відчай…
Це було…
Все село надвечір догоріло…
Ледь здригались обгорілі крила
Бляшані – то був церковний дах,
Поступово тихо-тихо стало.
Тільки головешки дотлівали
Там, де храму був огненний дах.

Мічені атоми або Сліпий політ
(уривки з поеми)

VІІ. Дем’ян
Дем’ян, евакуйований з Чорнобиля,
Із берега крутого в Лютежі
На північ тужно дивиться, на обрій.
За Страхоліссям, там, на тій межі,
Що ділить світ на «до» і «після», в зоні,
Залишилась його проста душа,
Через колючий дріт того кордону
Він деколи по неї вируша.
Але намарне. При Дем’яні тіло,
А от душа з Чорнобиля не йде -
Не підкорилась і не захотіла
Покинуть край, де народився, де
Садиба перетворюється в пустку -
А він той дім роками будував.
Востаннє був - забрали й перепустку
На КПП: щоб більше не бував
Він в зоні, а тримався свого місця…

* * *
Опромінений краю над сивим Дніпром опроміненим!
Чорне сонце прозріння долетворно у квітні вночі
Освітило майбутнє тут. Незворотні вже сталися зміни -
Гордієві вузли розсікли променеві мечі.
Отруїлась земля, мертвородить вона, і гіркими стають її води.
Йдуть кислотні дощі. Ми ховаєм обличчя від їхніх
Пекучих, як сльози планети, краплин.
А на зорянім небі світило з’явилось новітнє - Чорнобиль.
Впала міткою часу на край наш біблейська гірка ота зірка Полин.
Вже гігантським реактором Сонце випікає життя на планеті -
Від людських забаганок розростаються в небі лиховісні озонні дірки.
Як останню підказку Природи я знесилений вловлюю шепіт:
Не вбивайте себе!
Не вбивайте мене!
Не вбивайте ріки Животвору.

ХІ. Епілог
Все мине. Тільки правда залишиться в зболенім слові.
Перетрухне і зникне полова кон’юнктурних «прозрінь» та розмов.
Я писав цю поему на бланках аналізів власної крові
У столичній лікарні. На кров накладалася кров.
Епілогу не буде. Його наша дійсність ще має писати…
Продиктує його майбуття і грізних подій круговерть,
Це тільки початок. Це поема життя.
Та завершить її моя смерть.

Д.Кулиняк Д.Кулиняк про Чорнобильську катастрофу

Д.Кулиняк у Ірпінській бібліотеці Книги Д.Кулиняка


22 квітня 2021 року

До 35-річчя Чорнобильської катастрофи

Ми продовжуємо цикл публікацій, присвячених 35-річчю Чорнобильської трагедії. Зважаючи на посилені протиепідемічні заходи, ми знайомимо вас, шановні користувачі, з цікавими виданнями віртуально. До вашої уваги книжково-документальна виставка «Мужність і біль Чорнобиля» та перегляд книг, представлених на ній.

До 35-річчя Чорнобиля

До 35-річчя Чорнобиля До 35-річчя Чорнобиля

Виставка книжок до 35-річчя Чорнобиля Виставка книжок до 35-річчя Чорнобиля Виставка книжок до 35-річчя Чорнобиля

Виставка книжок до 35-річчя Чорнобиля Виставка книжок до 35-річчя Чорнобиля Виставка книжок до 35-річчя Чорнобиля


21 квітня 2021 року

До 35-річчя Чорнобильської катастрофи

Доля так розпорядилася, що одного сонячного дня, а точніше 26 квітня 1986 року, вибухнув четвертий реактор на Чорнобильській АЕС. Відтоді атомна електростанція, якою ми всі так пишалися, яка була гордістю не лише нашої Київської області, а й всієї України, стала синонімом біди.

Слово „Чорнобиль” закарбувалося в пам’яті людей назавжди. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн людей, з яких 1,5 млн — діти. Смертоносна пляма накрила понад 1000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження». А загальне число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно.

Нове покоління сьогодні вирішує не менш серйозні проблеми і світового і національного масштабу, але відгомін чорнобильського лиха ніколи не зникне з наших сердець.

Напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій та 35-річчя Чорнобильської катастрофи ми розпочинаємо цикл публікацій, присвячених тим трагічним подіям.

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги

Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги Виставка книжок отриманих від Українського інституту книги


18 квітня 2021 року

Поїзди гудуть за Ірпінню

Пам'яті Володимира Яворівського присвячується

Спогади Володимира Яворівського "Ірпінь" - не іменник. Дієслово"

"Ірпінь для української літератури і чи не для кожного українського письменника старшого покоління - це не тільки географічна назва. Не територія під Києвом. Окремішній материк Творчості, Любові, солодкого страждання.

Зачувши це слово - моя душа тремтить і заходиться нападом щемкого, оскомінно ніжного сентименту. Ірпінь - це досяжна недосяжність, це реальна містика, містична реальність, стартовий майданчик у безсмертя і в небуття водночас. Вибирай. Думай. Приймай рішення. І тоді, коли січуть на січку вечір ірпінські солов'ї в кущах. І тоді, коли висить над соснами осіння мжичка чи б'є по вікнах мерзлою тирсою снігу зима. Вибирай. Бо Ірпінь (у нашому, письменницькому сприйнятті і відтворенні! Саме Будинок творчості!) - це майдан свободи.

Якщо відкинути псевдонаукову обережність, то саме тут, у Будинку творчості ,,Ірпінь'', напівпідпільно, упівголосу жила, опублічувалася, примірялася до життя ідея незалежності України.

У 1973-му, коли після червоного погрому львівської творчої інтелігенції, я вимушено покинув Львів,то переїхав, власне, не до Києва, а до Ірпеня : майже рік мешкав у першому корпусі, у двокімнатній ,, келії '' з виходом на маленьку веранду. Як солодко працювалося! О п'ятій годині вже варилася пахуча кава, диміла сигарета, душа заходилася щасливим передчуттям праці, лету фантазії, свободи, впевненості у собі, у всемогутності українського слова. Писав "Оглянься з осені" - роман, який би я люблю і досі, і не йму віри, що його можна було так легко, природно, зухвало запакувати в слова. Не знаю, чи міг би це зробити в іншому місці. Тут я написав другу частину "Оглянься з осені" - "А тепер іди". Тут розпочав "Автопортрет з уяви".

Це був золотий час, незабутній період мого життя...''

В. Яворівський Будинок творчості письменників. М.Ірпінь


17 квітня 2021 року

свічка пам\'яті

Вічна пам'ять людині-легенді Володимиру Яворівському (11.10.1942-17.04.2021)

Завершив земний шлях видатний українець, громадський і політичний діяч, один з засновників Народного Руху України, народний депутат Верховної Ради України кількох скликань, лауреат Шевченківської премії. З 2001 по 2011рік він очолював Національну спілку письменників України. Довгий час вів на Українському радіо авторську програму "20 хвилин з Володимиром Яворівським".

Без його постаті неможливо уявити нинішню українську літературу. Він блискучий прозаїк і пристрасний публіцист, автор численних романів, повістей, оповідань, нарисів, якими зачитувались, про які сперечались читачі.

Читаймо Володимира Яворівського, його твори на книжкових полицях нашої Ірпінської міської публічної бібліотеки імені Максима Рильського!

Вічна і світла пам'ять майстру українського слова. Співчуття рідним і близьким!

В. Яворівський книги В. Яворівського


12 квітня 2021 року

Пізнаваймо цей світ разом з Мирославом Дочинцем

М.Дочинець

Філософсько-психологічні твори Мирослава Дочинця - сучасного українського письменника, філософа, журналіста, володаря Шевченківської премії за роман ,,Криничар'', для тих, хто запитує себе "Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?".

Він заснував у 1998 році видавництво ,,Карпатська вежа'', де готує і видає власні твори. Вже побачили світ 24 книги прози різних жанрів, ряд книг є і в нашій бібліотеці.

Нещодавно, завдяки Українському інституту книги до фонду бібліотеки надійшли ще 2 нові книги автора - "Діти папороті" і "Історії".

"Роби те, що гарно вдається. Роби те,що тішить тебе. Роби те, що ніхто не зробить крім тебе. Роби те, що робить тебе собою''- розмірковує герой твору "Діти папороті", який про війну, кохання, радість творчості і служіння науці.

"Історії" - книга про історії кохання реальних чоловіків і жінок. "Кожен отримує стільки любові, скільки може вмістити його серце.
...Навіть великих кохання робить слабкими і вразливими, позаяк руйнує укріплення, які ми зводимо довкола своїх сердець...''- пише письменник.

книги М.Дочинця


09 квітня 2021 року

Нові книги про українських державотворців

Директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею Анатолій Зборовський в захопленні від широкого вибору книг з історії нашої держави, зокрема від серії "Політичні портрети'', які надійшли до бібліотеки від Українського інституту книги.

Напередодні 30-річчя Незалежності України, його зацікавили книги про наших державотворців Х, ХVІІ-ХVІІІ століття- князя Володимира Великого, українських гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького і Івана Мазепу. Домовилися, що він виступить перед ірпінською громадою в бібліотеці з історичним екскурсом по закінченню карантину. Чекаємо за захоплюючу зустріч.

А.Зборовський нові книги від Українського інституту книги


07 квітня 2021 року

Анонс книжкових новинок!

Книги популярного американського письменника Деніела Кіза (1927-2014) все частіше купують в магазинах і запитують в бібліотеці.

Його твір "Квіти для Елджернона'' - один з самих відомих, на основі книги було створено багато театральних вистав, кіно та радіоадаптацій.Він користувався попитом читачів і в нашій бібліотеці.

У 2019 році одразу вийшло друком три його романи, вони надійшли до нашої бібліотеки за державною програмою від Український інститут книги

Ірпінська бібліотека. Нові книги від Українського інституту книги.


03 квітня 2021 року

О.Гончар

"Собори душ своїх бережіть, друзі!'' - Олесь Гончар

Сьогодні, 3 квітня, 103 річниця з дня народження українського письменника, академіка, політика, лауреата найвищих літературних відзнак тогочасної держави, голови Спілки письменників України, Героя України (2005р., посмертно)- Олеся Гончара (03.04.1918- 14.07.1995).

Його твори перекладені 67 мовами світу. Незаперечними залишаються його заслуги в обстоюванні української мови і культури, його авторитет був підтримкою для українських демократичних сил у процесі відновлення державності України у 1991році.

І дуже приємно усвідомлювати, що ця видатна людина бувала у нашому місті!

Олесь Гончар в Ірпінському будинку творчості письменників

,, Ірпінь! Ірпінь! Зелена колиска українського слова... Хто тільки не топтав босими ногами твоїх трав і доріжок...

Ірпінь. Будинок творчості письменників

Взимку любив приїздити до Ірпеня Олесь Гончар. Ціле літо він мандрував степами Таврії, зустрічався з чабанами, комбайнерами,рибалками, старими дідами на херсонських баштанах, а зимою тягло Олеся Терентійовича до Ірпеня. Здебільшого він любив поселятися в одній і тій же, другій кімнаті першого корпусу, з вікон якої відкривається чудовий краєвид на ірпінську долину і замріяний ліс. Творча праця любить самотність. Як завжди Олесь Терентійович працював зосереджено. Мало коли приєднувався до гурту, любителів весело поговорити. А коли й прогулювався протоптаними стежками Ірпеня, то увесь час у якійсь задумі. Любив більше слухати інших, аніж говорити самому. Зате коли починав щось розповідати, то товариші, які були поруч з ним, враз вмовкали, ставилися до нього всі з повагою... На відміну від інших авторів, Гончар не поспішав читати щось своє, доки не добивався досконалості. І вже тоді виходив на люди.

Письменники ніколи не бувають одинакові, ні за своїм характером, ні за вдачею, ані за манерою письма. І це прекрасно. Саме цією різноликістю був характерний наш Ірпінь. Прозаїки, поети і драматурги знаходили тут найсприятливіші умови для праці''

Іван Цюпа ,, Ірпінські зустрічі''.1978-1988р.

О.Гончар та О.Довженко в Ірпені Виставка книжок О.Гончара


01 квітня 2021 року

Читати - не перечитати !

Щоб внести трішки яскравих фарб, позитиву і надії в наше карантинне життя, подаємо світлини книжкових виставок, які чекають наших читачів на абонементі і в читальній залі бібліотеки. На них представлені кращі зразки сучасної української і зарубіжної літератури на будь-який смак! Книги позначені спеціальною книжковою наліпкою зеленого кольору.

Вже багато років в багатьох країнах світу впроваджуються масштабні державні програми, які стимулюють читання.

Нарешті і Україна долучилася до світового тренду. Зараз проходить громадське обговорення ,,Стратегії розвитку читання на 2021-2025 роки'', мета якого - усвідомлений вибір українцями читання, як складової проведення дозвілля, освітньої практики та саморозвитку!

Незабаром завершиться карантин і ми радо чекаємо вас, шановні ірпінські книголюби, в нашому книжковому просторі!

нові книги. Український інститут книги

нові книги. Український інститут книги нові книги. Український інститут книги


31 березня 2021 року

Пізнаваймо історію і культуру рідного краю

Краєзнавство - один з пріоритетних напрямів роботи бібліотек.

У 2020 році за кошти міського бюджету, з метою вивчення історії рідного краю і творчості місцевих авторів, було видано ряд книг, які надійшли до публічних і шкільних бібліотек Ірпеня.

Сьогодні отримали 163 книги на суму 21750 грн. сім навчальних закладів управління освіти і науки Ірпінської міської ради.

нові книги нові книги, місцеві автори

А. Зборовський. Історія ірпінського краю М. Хай. Микола Будник і кобзарство О.Борщенко. З відкритою душею  Первоцвіт=


30 березня 2021 року

Огляд нової навчальної літератури

нові книги нові книги

нові книги нові книги

нові книги нові книги

нові книги


25 березня 2021 року

Зустріч з художником Інокентієм Коршуновим

Ірпінський художник-графік, книжковий ілюстратор Інокентій Коршунов отримав стипендію голови Київської облдержадміністрації видатним діячам культури області. Чим живе митець сьогодні і які має плани на майбутнє, дізнавалися журналісти ITV.

Художник Коршунов з Ірпеня отримав стипендію голови КОДА


24 березня 2021 року

Пізнаємо історію Київщини, Бориспільщини і Приірпіння

24 березня в бібліотеці на запрошення депутата міської ради Плешка М.В. відбулась зустріч з відомим краєзнавцем, кандидатом педагогічних наук, Президентом Міжнародного освітнього фонду ім.Ярослава Мудрого Стрілько-Тютюн Валентиною Василівною.

В її науковому доробку цілий ряд краєзнавчих книг з історії, культури і освіти Бориспільщини.

Цікавим для нас є одне з останніх її досліджень про Всеукраїнський антибільшовицький рух опору у 1920-1921роках, метою якого було відновлення УНР. Штаб комітету руху опору розташовувався в Києві, а згодом перемістився в Ірпінь на вулицю Шевченка 4, ( нині вул.Гайдамацька), де перебував з березня по червень 1921року.

І8 червня розпочалась ліквідація штабу руху опору одночасно в Києві і Ірпені, після доносів зрадників. Керівника штабу повстанського руху Івана Чепілко було заарештовано в Ірпені 21 червня, а 28 серпня НКВС засудила до страти його та ще 38 Членів Всеукраїнського повстанського комітету.25 інших членів організації було відправлено в концтабори. Книга про цю подію готується до друку.

Зустріч з гостею транслювалась в прямому ефірі в FB на сторінці Максим Плешко через карантинні обмеження.

Валентина Василівна подарувала нашій бібліотеці ряд своїх книг з історії Бориспільщини, які можна буде переглянути у краєзнавчій кімнаті бібліотеки. Ознайомившись з бібліотекою, вона високо оцінила нашу краєзнавчу діяльність.

Стрілько-Тютюн В.В. Стрілько-Тютюн В.В.


23 березня 2021 року

нові книги

Андрухович С. Амадока Бредбері Р. Прощавай, літо

Історія традиційних українських прикрас Головін В. Як бути класним татом

Горбачов Д. Лицарі голодного Ренесансу Горіха Зерня Т. Доця

Кононенко О.А. Українська міфологія Чепмен Г. П\'ять мов вдячності у професійних стосунках


19 березня 2021 року

Краєзнавчі читання

Максим Рильський у сосновім Ірпені

Рильський М.Т.

19 березня виповнюється 126 років від дня народження Максима Тадейовича Рильського – видатного українського поета, перекладача, вченого.

З 1938 до весни 1951 року Максим Рильський проживав з родиною в нашому місті по вул. Центральній, 15 на власній дачі.

19 березня 2020 року, з нагоди 125-річчя від дня народження поета, рішенням Ірпінської міської ради за №6416-79-VII центральній міській бібліотеці міста було присвоєне ім’я Максима Рильського.

З Ірпенем своє життя М.Рильський пов’язав ще в 1929 році, коли разом з дружиною та старшим сином Жоржем винаймали тут кімнату, де прожили ціле літо. Так, 11 липня 1929 року у віршованому листі-відповіді до Павла Григоровича Тичини, який тоді відпочивав на Кавказі в Новому Афоні, Максим Тадейович писав:

Спасибі щире за привіт
З далекого Афону!
Одповідає Вам піїт
«Класичного шаблону».
Тепер у нас дощі шумлять,
Неначе море грає, -
А як те все до серця взять,
Даруйте, я не знаю.
Живу в сосновім Ірпені,
Як в тихому затоні,
Потроху пишеться мені
В ліро-епічнім тоні…

Від того часу родина Рильських щоліта для відпочинку наймала дачу в Ірпені.

Після відкриття в 1936 році ірпінського Будинку творчості письменників М.Рильський не один рік жив і працював тут аж до самих холодів. Майже незаймана тоді природа заплави, лісу і селища знайшла відображення у високих зразках його лірики, таких як «Молодий садок», «Ніч колихала так ласкаво…», «Димом котиться весна», та ін.

У 1938 році, коли Будинок творчості став популярним і перенаселеним, М.Рильський придбав в Ірпені власний будинок по вулиці Центральній, 15. На жаль, будинок поета не зберігся.

Син письменника, Богдан Рильський, у книзі спогадів «Мандрівка у молодість батька» присвятив цілий розділ ірпінському періоду життя М.Рильського і всієї родині, який називається «У сосновім Ірпені».

Книга Б.Рильського

Він писав: «Десь 1937-1938 року у батька виникло бажання придбати власний будиночок під Києвом у дачній місцевості. Звичайно, зупинилися на Ірпені, в якому не раз бували. Сама думка придбати «недвижимость», очевидно, стала можлива тому, що батько вперше в житті одразу одержав досить солідні гроші за лібрето опери «Щорс» … Те, що вибір випав саме на будиночок по вулиці Центральній, пояснюється, думаю, тим, що стояв цей будиночок поряд із дачею композитора і диригента Володимира Йориша. А з Йоришем Максима Тадейовича єднала спільна праця в Київському оперному театрі. Очевидно, дізнавшись про намір батька, той і порадив йому звернутися до свого сусіди».

Відомо, що з 1929 по 1935 рік М. Рильський завідував літературною частиною Київського оперного театру. Він перекладав тексти українською, переглядав старі переклади, прагнув до гідного звучання української мови, тобто вкладав безліч праці, натхненно-поетичної і організаційної, у творення повноцінних, яскравих вистав.

В творчій біографії багатьох українських майстрів вокалу, зокрема відомої співачки Оксани Петрусенко, значне місце посіли слушні, тонкі поради поета.
О.Петрусенко теж мала дачу в Ірпені за нинішньою адресою вул. Соборна, 81. Цей будинок теж був кілька років тому зруйнований.

Рильський М.Т. та його дружина

Будиночок, який збирався придбати М.Рильський, був ще незакінчений, стояв без штукатурки, з недобудованою верандою. Грунт на садибі – суцільний пісок, росло лише кілька фруктових дерев. Сама садиба знаходилася біля залізничної колії та й ціна була дуже високою. І хоч численні порадники відмовляли Максима Тадейовича від купівлі, він купив саме цей будинок. Згодом будинок добудували, він мав три кімнати, в одній з яких знаходився кабінет М.Рильського. А влітку за кімнату правила і досить велика засклена веранда, що дивилася у бік дачі Йоришів.

До веранди вели цегляні сходинки, увінчані з двох боків цегляними стовпчиками, на яких стояли цементні вази для квітів. На цих сходах біля ваз зразу після війни сфотографувалися М.Рильський з Катериною Миколаївною.

Опалювався будиночок взимку грубою. Світили гасовими лампами, бо до війни і в перші післявоєнні роки електрики в будинку не було. Через деякий час будинок обклали цеглою, а біля входу добудували цегляну веранду, яка влітку правила за їдальню.

Символічно, що першим твором, написаним М.Рильським у власному будинку, було віршоване оповідання під назвою «Любов»:

Рильський М.Т.

У грубці затопив Ірпінь,
Узув повстяники й кожуха,
Як памороззю вкритий кінь,
Пробігла полем завірюха –
І стишилась. І серце слуха
Тріщання ідилічних дров
І щось бурмоче про любов.

Максим Тадейович доклав чимало зусиль до того, щоб перетворити свою ділянку на справжній сад. Були посаджені фруктові дерева, розбиті квітники. Велику допомогу М.Рильському в цьому надав давній приятель родини Рильських відомий селекціонер із Сквири Йосип Якович Магомет. Садити щепи допомагали не лише члени родини, а й друзі М.Рильського. Тож кожне дерево після посадки одержувало свою назву.

Рильський М.Т.

Особливою гордістю М.Рильського були викохані ним троянди і полуниці, які добре родили на піщаному ґрунті. Не раз поет згадував їх у віршах.

На ірпінській дачі поет мав можливість для спокійної творчої праці у будь-яку пору року. Взимку М.Рильський робив тривалі прогулянки засніженими вулицями Ірпеня, а в перервах між роботою любив відкидати сніг на стежках садиби.

Влітку Максим Тадейович порався в садку біля улюблених дерев і квітів або рибалив на річці Ірпінь, яка була тоді чистою і повноводною. В ті часи в річці водилося багато риби: головень, щука, окунь, пліть, краснопір.

Ось як писав у спогадах Б.Рильський: «Річка не дуже широка, звивиста, поросла біля берегів комишем, лататтям. У своїй течії біля будинку творчості розливалася на кілька рукавів, утворюючи на поворотах невеликі заводі…Вода у річці була прозоро-чистою, казали, навіть цілющою – йодистою…Це тут, на річці Ірпінь, в години ранкової тиші, у човні, наодинці із собою, він обдумував свої знамениті «Рибальські сонети», які присвятив майстрові не тільки художньої прози, а й вудкарства, Костянтину Паустовському».

Влітку в ірпінському будиночку М.Рильського було завжди людно. На вихідні приїздили з Києва гості, здебільшого друзі юнацьких літ дружини М.Рильського, Катерини Миколаївни. Часто приходили письменники з Будинку творчості. На обід чи вечерю збиралися звичайно під «сикомором» - так жартома називав Максим Тадейович великий гіллястий берест, що ріс в глибині садиби. За столом під цим деревом він любив працювати. Серед гостей, що приїздили із Києва, часто бували художниця Євгенія Дмитрієва з чоловіком. Вона привозила з собою мольберт і фарби, малювала квіти, любовно виплекані М.Рильським. Є.Дмитрієва розмалювала також стелю в кабінеті М.Рильського в ірпінському будиночку – журавлі, що відлітають у вирій.

Одним з довоєнних відвідувачів дачі був і молодий поет Кость Герасименко, Незважаючи на досить істотну вікову різницю і приналежність до різних поетичних шкіл, вони дружили. К.Герасименко часто бував у Ірпені. Він був закоханий у доньку композитора М.Вериківського Ірину, з якою згодом одружився. У Вериківських теж була дача в Ірпені по вулиці Піонерській, 12, куди М.Рильський неодноразово навідувався у гості.

Іноді дача Рильських ставала притулком для друзів або знайомих, у яких виникли якісь неприємності, певний час не було житла або з’явилася потреба просто попрацювати.

Осінь і зиму 1939 року в Ірпені проживав рідний брат М.Рильського Богдан Тадейович. Після лікування у Києві, він оселився на дачі, тут його доглядала хатня робітниця. Тут же на дачі Богдан Тадейович і помер.

Десь у 1939 році в кабінеті М.Рильського на ірпінській дачі з’явився рояль фірми «Шредер», придбаний у вдови репресованого поета Михайла Семенка, з яким у М.Рильського були дружні стосунки. Максим Тадейович часто грав на роялі, і не тільки тоді, коли збиралися друзі або приїжджали гості, а і в перервах між роботою.

Музика займала велике місце в житті М.Рильського,. «Мабуть, я родився швидше музикантом, аніж поетом. Тільки потім сталося так, що слово заступило музику», - зауважив якось Максим Тадейович.

Із музичних творів найбільше любив слухати Рахманинова, Бетховена, сонети Миколи Метнера. А пристрастю М.Рильського в музиці був «божественний» Шопен, особливо його «Анданте кантабіле». Сучасники згадували, що М.Рильський був хорошим музикантом і любив імпровізувати на фортепіано.

В кінці 1938 року, напередодні 125-річччя з дня народження Т.Шевченка, Максим Рильський разом з російськомовним поетом і перекладачем Миколою Ушаковим взяли на себе важливе завдання – видати «Кобзаря» Шевченка в нових перекладах російських радянських поетів. Було задіяно п’ятдесят поетів-перекладачів. Так, переклад «Гайдамаків» взяв на себе О.Твардовський, «Катерини» - М.Ісаковський, «Марії» - Б.Пастернак, «Гамалії» і «Сліпого» - М.Асєєв.

В зв’язку з цією роботою М.Рильський часто приїздив до Москви, а звідти, в Ірпінський Будинок творчості для спільної праці над перекладами російською мовою творів Тараса Шевченка та Лесі Українки навідувався давній гімназичний друг М.Рильського, російський письменник Олександр Дейч. Пізніше у спогадах він з ніжністю згадував Ірпінь, невелику, але привабливу річку, засніжені ірпінські вечори в затишній зеленій вітальні Будинку творчості.

Ось як писав про такі вечори поет Олекса Ющенко, який багато років відпочивав і творив в Ірпінському будинку творчості. Він був не лише палким прихильником Ірпеня, а й Почесним громадянином нашого міста.

Ірпінська імпровізація

Біля рояля сходились колись
Під вечір на веранді, після праці,
Співці поважні й скромні новобранці
У Ірпені було. Тоді лились
Мятежні звуки. Мариться чи сниться:
Із нами був і Лисенко, й Шопен,
А дівчинка, що в лузі йшла ген-ген,
Вже не пастушка – стала чарівниця!
Ридав, сміявсь у тишині рояль.
Ні, не мелодії пливли Шопена –
Душа Максима Рильського натхненна
Всіх за собою кликала у даль.
- Що грали ви? – запитуємо в нього.
- Ловив свій настрій віку молодого…
Олекса Ющенко

Ідилічне перебування Рильських на дачі в Ірпені перервала війна. Під час війни, опинившись в евакуації в Уфі, Максим Тадейович довго нічого не знав про долю ірпінського будиночка. Але про те, що цей будиночок-хатка був завжди перед очима поета, свідчить поема «Жага», написана в 1942 році.

Лише десь восени 1943 року, перебуваючи з родиною вже у Москві, Максим Тадейович дізнався від старшого сина Жоржа, який приїжджав до них з фронту в короткочасну відпустку, що його ірпінський будиночок уцілів, але в ньому в роки окупації знаходилася місцева поліція. Факт цей болісно вразив письменника. Через рік у вірші «Напис» (1944) він написав:

В моїм будиночку, в зеленім Ірпені,
Була поліція. Запроданці брудні
Творили над людьми нелюдську тут розправу.
Все глибше грузнучи в липучу твань криваву.
Їх пан в Німеччині, що хтів би цілий світ
Загородить в один колючий, ржавий дріт,
Навчив і посіпак, - тож круг мойого саду
Колючу і вони поставили ограду.
Як спомин про страшні, про зловорожі дні,
Не стерто напису у мене на стіні :
«Такого-то числа такого-то убито...».
Яку трагедію в тім написі відбито,
Хто був незнаний той, чи написав він сам,
На страту ідучи, прощаючись з життям,
Ту епітафію, чи друг його й товариш,-
Не знати. Та ножем страшніше не удариш
У серце, як отим незграбним олівцем
Мене уражено!..

Родина Рильських повернулася з евакуації до Києва 16 квітня 1944 року. Почався період «освоєння» розграбованої німцями міської квартири і, звичайно, Ірпеня. Ірпінський будиночок війна не зачепила, але з речей, залишених там, нічого не збереглося. Лише згодом віднайшовся рояль. Хтось із сусідів забрав його з будинку, а потім повернув.

Рильський М.Т. та його сім\'я

Добиратися до Ірпеня тоді було дуже важко, дороги в роки війни були розбиті. І хоч наприкінці 1944 року за особистою вказівкою М.С.Хрущова М.Рильському було виділено персональну автомашину, це мало допомагало.
Шосе через Гостомель тоді не було. Треба було їхати через Святошин, а потім лісом через страшенні піски. Машина постійно загрузала в піску, і часто доводилося шукати вантажівку чи трактор, щоб її витягнути.
Одразу після війни М.Рильський з родиною їздив в Ірпінь переважно поїздом. Пасажирських вагонів тоді не вистачало, тому приміські поїзди формувалися з товарних, так званих «теплушок». Пасажирів було багато і «теплушки» доводилося брати штурмом. Поїзди ходили без розкладу і інколи подорож до Ірпеня тривала декілька годин.

Богдан Рильський у спогадах про батька писав: «Особливо запам’яталися мені перші повоєнні приїзди на дачу взимку. Напередодні вихідного дня, добре промерзлі в холодному вагоні, вже пізно увечері вузькою стежкою, витоптаною в снігу, добираємося від станції до будиночка…Не роздягаючись, біжу у сарайчик по дрова, з гуркотом кидаю їх біля груби. Мама запалює гасову лампу, виймає з сумки якісь припаси. Невдовзі у грубі палахкотить вогонь. З батьком відколюємо від полін тоненькі довгі трісочки, настромлюємо на них шматочки сала. По черзі настромлене сало підносимо через відкриті дверцята груби до вогню. Чи є на світі смачніша їжа, ніж ця, яку батько називав «салом на шпичці»! Через деякий час вмощуюсь спати на ліжко, що стоїть біля груби…А батько ще довго сидітиме, низько схилившись над паперами. Поруч з ним, біля гасової лампи мама. Надівши окуляри, щось латає, штопає…»

Гості взимку на дачу приїздили рідко. Першої повоєнної зими у Максима Тадейовича в Ірпені гостював давній друг, композитор Сергій Сергійович Жданов, з яким вони в середині 30-х років працювали над оперою «Щорс». Жданов написав і кілька романсів на слова М.Рильського. Жданови мали дачу у Ворзелі. До війни родини Рильських і Жданових дружили, часто бували в гостях одні у одних.

Літньої пори відновлювалися приїзди гостей з міста. Кілька днів в Ірпені проживав відомий художник Яр-Кравченко, який спеціально приїздив із Москви малювати портрет М.Рильського.
На вогник ірпінської дачі часто приходили друзі-письменники з Будинку творчості: Ю.Яновський, О.Копиленко, Ю.Смолич з дружиною, Ю.Мокрієв, К.Паустовський, О.Вишня з дружиною, подружжя Дейчів, подружжя Сосюр, а також давній і вірний друг Андрій Малишко, дружба з яким виникла в роки війни, а в Ірпені ще більше зміцніла.

А скільки літераторів-початківців перебувало в Ірпені! Абрам Кацнельсон згадував: «Найчастіше ми зустрічалися з Максимом Тадейовичем в його ірпінському будиночку. Багато з молодих поетів 30-х років добре знають і з вдячністю пам’ятають невелику садибу в Ірпені, де він з любов’ю плекав не тільки квіти та яблуні, але й наші поетичні паростки…».

В повоєнний період проживання в Ірпені М.Рильський бував у гостях у художника М.Донцова, який проживав тоді по вулиці Тургенівській, 18. На жаль, його будинок не зберігся до нашого часу.

Рильський М.Т. та його сім\'я

Невдовзі по війні родина Рильських збільшилася – одружився старший син Жорж. А 6 серпня 1947 року в Ірпені народився перший онук Максима Рильського, якого на честь діда було названо Максимом.

Останні 2-3 роки Рильські пізньої осені і взимку на дачі майже не жили. Навесні 1951 року, закінчивши спорудження двоповерхового будинку в Голосієві, Рильські виїхали з Ірпеня. Розрослася сім’я, і ірпінський будиночок став тісним. Крім того, у М.Рильського було гірке відчуття від усвідомлення того, що його дачу спаплюжили фашисти.

Так скінчився 15-річний «ірпінський» період життя на тільки М.Рильського, а і всієї родини. Однак, до кінця свого життя Максим Тадейович, згадував сосновий Ірпінь, який багато років дарував йому натхнення: «І тепер сумую за ним. Не покинув би, та зіпсували річку Ірпінь. Почали розчищати, створювати гучну Ірпінську заплаву…Річка пересохла…». А ірпінську дачу Рильського придбав відомий український письменник Вадим Собко.

В Ірпені з метою увічнення пам'яті видатного поета в 1982 році вулиця Гутенберга та провулок Гутенберга були перейменовані на вулицю Рильського та провулок Рильського.

«Великі поети говорять від імені свого народу, бо мають на це право. Народ вважає їх голоси своїм голосом, і в цьому найвища честь для поетів. Великі поети – завжди сучасники», - сказав Максим Рильський. І до таких поетів, безперечно, ми відносимо і його.

Підготувала Липська Я.Л.


12 березня 2021 року

Краєзнавчі читання

ІРПІНСЬКА ШЕВЧЕНКІАНА

9 березня виповнилося 207 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – геніального українського поета і художника, філософа і громадського діяча, пророка української нації, з особистістю якого мільйони людей пов’язували свої надії на українське національне відродження. В кожний історичний момент ми, українці, шукаємо підтримки з боку великого Кобзаря, доводимо свою любов і повагу до нього.

Дослідники спадщини великого Кобзаря звернули увагу на місце написання ним своїх творів. І виявилося, що його численні поетичні і прозові твори, портрети і малюнки створені в населених пунктах, які нині входять у столичну Київську область, а саме: Баришівці, Березані, Білій Церкві, Богуславі, Борисполі, Броварах, Василькові, Вишгороді, Києві, Переяславі, Сквирі, Таращі, Трипіллі, Фастові, Яготині.

Ні на Приірпінні, ні в Ірпені Тарас Шевченко не був, адже Ірпінь – молодий населений пункт, він виник через сорок років після смерті Шевченка. Але, ще до революції тут 1917 року була вулиця Шевченка і вулиця Українська. З архівних документів відомо, що в Гостомелі в 1920 році на зборах громади розглядалось питання про встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку на добровільні пожертвування.

Багато відомих письменників, композиторів, художників, які проживали на Приірпінні зверталися до творчості Шевченка, написали свої власні твори. Так виникла Ірпінська шевченкіана.

Десять митців, які проживали на Приірпінні, в різні роки були удостоєні звання лауреата Шевченківської премії. Це композитори Л.Ревуцький і Б.Лятошинський, письменники М.Стельмах, М.Шудря, Ю.Збанацький, В.Собко, І.Гнатюк, Г.Кочур, Л.Череватенко, літературознавець Ю.Ковалів.

Ірпінська Шевченкіана Ірпінська Шевченкіана Ірпінська Шевченкіана

Розпочав ірпінську шевченкіану письменник Степан Васильченко (1878-1932), який з 1926 по 1932 роки винаймав дачу в Ірпені і працював тут з раннього літа до пізньої осені. Він писав і редагував першу частину повісті «Широкий шлях», яка носить назву «У бур’янах» (Дитинство Тараса Шевченка). За задумом письменника повість мала складатися із 5 частин. Проте автор встиг написати лише першу частину, яка побачила світ уже після його смерті – в 1938 році.

Ірпінська Шевченкіана

Видатний український письменник, науковець, перекладач, дослідник творчості Т. Шевченка Максим Рильський (1895-1964) з 1936 року до весни 1951 проживав у Ірпені по вулиці Центральній, 15.

Він зробив великий внесок в шевченкознавство та у видання поетичної спадщини Кобзаря. У науково-публіцистичній спадщині М.Рильського є 26 праць, присвячених Шевченку, різних за тематикою, обсягом, глибиною аналізу. Багато зробив М.Рильський для популяризації Шевченкової поезії в інших республіках тодішнього СРСР, зокрема 1938 році очолив колектив перекладачів, які співпрацювали з ним в Ірпінському будинку творчості над новим виданням «Кобзаря» російською мовою. Поет у своїй творчості неодноразово звертався до Т.Шевченка, присвятив йому 9 поезій, створивши своєрідний поетичний життєпис Кобзаря – від народження до впокоєння на Чернечій горі.

На літературних зустрічах в ірпінському будинку М.Рильського під його акомпанемент відома українська співачка Оксана Петрусенко (1900-1940) часто співала народні пісні та арії з опер, зокрема створених на твори Шевченка. Вона проживала в Ірпені з 1936 по 1940 рік по вул. ІІІ Інтернаціоналу, 81.

Серед митців, які написали багато творів на основі Шевченкових поезій, можна назвати відомих українських композиторів Левка Ревуцького (1889-1977) та Бориса Лятошинського (1895-1968), які по праву вважалися найвпливовішими діячами української музичної культури своєї епохи.

Л. Ревуцький проживав у Лісовій Бучі з 1951 по 1970 роки. Крім цілої низки хорових творів на слова Т. Шевченка - «На ріках круг Вавилона», «У перетику ходила», «Ой чого ти почорніло». Він написав всім відому кантату-поему «Хустина» на слова Т. Шевченка, яку в останні півстоліття майже щороку співали і професійні, і аматорські хори у дні вшанування Кобзаря.

Б. Лятошинський жив у Ворзелі з 1920-тих років до 1968 року по вул. Леніна, 52. Він написав на слова Т. Шевченка низку романсів, зокрема «Тече вода в синє море», «Із-за гаю сонце сходить», «За байраком байрак», «Над Дніпровою сагою», а також кантату для хору з оркестром «Заповіт» та музику до художнього кінофільму «Тарас Шевченко».

Любов’ю до Кобзаря був одержимий і видатний український композитор Михайло Вериківський (1896-1962). В його доробку багато творів на слова Шевченка, зокрема такі великі твори, як опери «Наймичка» та «Сотник», хорова поема «Гайдамаки». Проживав М. Вериківський в Ірпені по вул. Піонерській, 12 (нині вул. М. Вериківського) з 1936 по 1962 рр.

Ірпінська Шевченкіана

Поетеса і краєзнавець Ніла Висоцька розповідала, що оперу «Наймичка» за одноіменним твором Т. Шевченка М. Вериківський написав в Ірпені. Автором лібрето був молодий поет Кость Герасименко. Восени 1944 року в Київському оперному театрі оперою «Наймичка» відкрився перший повоєнний сезон.

А до 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка, в 1964 році, режисери Ірина Молостова та Василь Лапокниш зняли фільм-оперу «Наймичка». Ролі у фільмі грали театральні актори. Так одну з головних ролей, Катерину, справжню «панну в жупані» за висловом Тараса Шевченка, зіграла тоді випускниця театрального інституту Марійка Форманюк (Кочур) (нар. 1942) – наша землячка, нині директор Літературного музею Григорія Кочура. Фільм мав великий успіх. Його показували в Канаді, США, Бразилії. А фото юної актриси Марії Форманюк прикрасили перші сторінки обкладинок журналів «Новини кіноекрану», «Україна», «Ранок».

Саме в ірпінському будиночку Вериківських з 1936 до 1941 року часто збиралася творча інтелігенція: письменники, поети, художники, артисти. Тут відбулося знайомство дочки М. Вериківського Ірини з молодим поетом Костею Герасименком (1907-1942), яке щасливо закінчилося шлюбом. На початку Другої світової війни Костя призвали в діючу армію. Він був військовим кореспондентом, в 1942 році загинув на Кавказі. К. Герасименко також присвятив пам’яті Кобзаря свої проникливі поезії.

Великий внесок у шевченкіану зробила старша донька М.Вериківського, мистецтвознавець Ірина Вериківська (1921-2011), яка працювала в Національному музеї Тараса Шевченка, потім в Інституті мистецтвознавства і фольклору ім. М. Рильського. Вона коментувала мистецькі твори Т.Г. Шевченка у п’ятитомному повному зібранні його творів, упорядковувала мистецькі томи для «Повного зібрання творів Тараса Шевченка» у 12-и томах, а також укладала шеститомну «Шевченківську енциклопедію».

Шевченкіані належить особлива роль в творчості відомого письменника, журналіста, кіносценариста Миколи Шудрі (1935-2012), який проживав в Ірпені по вулиці Садовій. Коли М. Шудря дізнався, що зарахований студентом Київського університету ім. Т. Шевченка, то пішов до музею Тараса Шевченка, що поруч з університетом, і залишив у Книзі відвідувачів такий запис: «Тарасе Григоровичу, клянусь Тобі, що, як і Ти, присвячу своє слово боротьбі з несправедливістю». Відтоді став поглиблено вивчати Великого Кобзаря і упродовж усього творчого життя повертався до шевченківської теми. У співавторстві написав повість-дослідження «Верховіть черещатого дуба», в якій в результаті пошуків було досліджено нові факти з родоводу Т. Шевченка. Крім того М. Шудря є співавтором повнометражного фільму «Тарас» про Т.Г.Шевченка, знятого в 1989 на студії «Укркінохроніка».

М. Шудря першим в Україні виступив із пропозицією видати Шевченківську енциклопедію, яка згодом вийшла словником у двох томах. А ще він мав рідкісне хобі - колекціонував «Кобзарі».

Дякуючи М. Рильському, на початку 60-х років в Ірпені оселилися відомий поет, перекладач, людина енциклопедичних знань, Григорій Кочур (1908-1994) - по вулиці Баумана, 12, (нині вул. Кочура), - та його побратим, поет-перекладач Дмитро Паламарчук (1914-1998), який проживав з родиною по вулиці Східній, 43 (нині вул. Паламарчука).

Г.Кочур, крім перекладів, досліджував англомовну, французьку, чеську, словацьку та польську шевченкіану. Він є автором праць «Шевченко в польських перекладах», «Бібліографія французької шевченкіани», «Добрі переклади англійською мовою» та ін., які були опубліковані в літературно-художньому виданні «Кочур Г. Література та переклад» (2008) у розділі «Шевченкіана. Українська література іноземними мовами» після смерті Майстра.

Сильним і вражаючим є відгук Д. Паламарчука на вірш Шевченка «Осії. Глава ХІУ». Пророчим є вірш «До Шевченка», написаний в 1990 році напередодні проголошення незалежності України.

Письменник Іван Гнатюк (1929-2005), який перебував 19 років у таборах Далекого Сходу. Після звільнення був частим гостем Будинку творчості письменників, спілкувався з видатними перекладачами Г. Кочуром, Д. Паламарчуком, М. Лукашем. І.Гнатюк згадував у пресі, що свої спогади «Стежки - дороги» значною мірою створював в нашому місті. В його циклі віршів «Правда мста» є цілий розділ «З вогню Тарасового слова», присвячений Т. Шевченку.

Ірпінська Шевченкіана

До творчості Великого Кобзаря зверталися і письменницьке подружжя Данило Кулиняк (1948-2016) та Наталя Околітенко (1939-2017).

Наприкінці 2001 року вийшов друком історичний роман відомої письменниці Н. Околітенко «Рось-Марія», в якому вперше в українській літературі досліджено долю того, хто став предтечею Шевченкового генія – Івана Сошенка. Саме він організував викуп Кобзаря з кріпацтва й зіграв велику роль у становленні його особистості.

Великий вклад в ірпінську шевченкіану зробив і відомий шевченкознавець Володимир Яцюк (1946-2012), який проживав у Ірпені по вул. Маяковського, 13 (нині вул. Є. Гуцала). 36 років він працював у Національному музеї Тараса Шевченка, був фаховим музейником, насамперед – експозиціонером. Творив експозиції виставок в Україні й поза її межами, був співавтором експозицій Національного історико-культурного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка”.

Ірпінська Шевченкіана

Володимир Яцюк залишив по собі наукову спадщину зрівні роботи цілого наукового інституту - понад півтораста статей у періодиці. Крім того, він є автором книг, які на сьогодні стали раритетами: «Живопис — моя професія», «Рукою власною», «Таїна Шевченкових світлин», «Україна в старій листівці», «Малярство і графіка Тараса Шевченка: спостереження, інтерпретації», «Віч-на-віч із Шевченком. Іконографія 1838—1861 рр.», «Святий Київ наш великий», багато ілюстроване видання «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури. 1890—1940 рр.».

В мистецькому середовищі В. Яцюка знали і поважали ще й як завзятого колекціонера шевченкіани. В приватній колекції В. Яцюка налічується понад 1300 екземплярів поштових листівок, пов'язаних із ім'ям Шевченка. Це найбільша колекція не лише в Україні, а й в усьому світі. Він також зібрав першу в світі і найбільшу (близько 800 одиниць) колекцію жетонів, знаків і медалей Шевченківської тематики. Відомо також, що колекціонер працював над книжкою «Шевченко у малих формах пластики».

В. Яцюк є автором і поетичних творів. У 2010 році вийшла друком збірка лірики «Відлуння: вірші минулих літ», куди увійшов і цикл віршів про Т.Шевченка.

Шевченківська тема була однією із провідних у творчості художника Володимира Сидорука (1925-1997). Шевченкіана його розмаїта. Це ціла низка картин із зображенням Кобзаря в різні періоди його життя, з ілюстраціями до творів Тараса Шевченка, а також серії пейзажів шевченківських місць: «Шевченко над Дніпром», «Тарас Шевченко над Дніпром у Каневі», «Прощання з Дніпром і Каневом востаннє», «Т.Г. Шевченко в засланні», «Малий Тарас у дяка в науці», «Катерина. Зима», «Гонта. Похорон синів», «На березі Аралу», «Біля пам’ятника Т.Г. Шевченкові в Шевченківському парку взимку».

Шевченківська тема озвалася в Ірпені ще однією струною – кобзарською. В нашому місті з 1991 по 2001 рр. по вул. Українська, 56/1 мешкав талановитий майстер з відтворення кобзарських інструментів, бандурист Микола Будник. Він заснував в Ірпені школу народних музичних інструментів, в якій налагодив виготовлення бандур, кобз, лір, відновлював інструменти, що давно вийшли з ужитку.

Ще одна сторінка ірпінської шевченкіани – родичі Т.Шевченка. Відомо, що Тарас Григорович Шевченко народився у багатодітній родині. У нього було два брати Микита та Йосип і три сестри - Катерина, Ярина та Марія. Дослідники нараховують більше тисячі нащадків Т.Г. Шевченка.

У нас на Приірпінні теж проживали і проживають нащадки Кобзаря.

З 1980 по 1996 роки в Ірпені по вул. Українській проживав праправнук Тараса Шевченка по лінії його рідного брата Йосипа - Олександр Єфремович Лисенко з доньками та онуками. Все життя він збирав матеріали, пов’язані з іменем Шевченка, мріяв видати книгу. Одна з його доньок, Наталія Олександрівна Лисенко, яка проживає в Гостомелі, присвятила своє життя вивченню і популяризації творчості Шевченка, працюючи науковим працівником в Національному музеї ім. Т. Шевченка.

По лінії брата Йосипа в Ірпені живе нащадок Т. Шевченка Микола Іванович Кузнєцов.

По лінії сестри Т. Шевченка Ярини у Бучі живе нащадок Бережко-Камінська Юлія Миколаївна, відома поетеса.

В Ірпені живе нащадок по сестрі Кобзаря Катерині Лановенко Євгеній Михайлович.

В нашому місті проживав Дрозд-Гілевський Андрій, бабуся якого була онукою Варфоломія Григоровича Шевченка, троюрідного брата і свояка Т.Г.Шевченка.

У 2000 році у шевченківські дні в Ірпені було встановлено погруддя Кобзарю (скульптор Петро Мовчун). Спонсорами виступила група бізнесменів азербайджанської національності, які жили і працювали у Приірпінні.

24 серпня 2017 року на центральній площі Ірпеня було відкрито бронзовий пам’ятник молодому Тарасу Шевченку, авторами якого є скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов. Мовою пластичного мистецтва вони відтворили образ великого митця — поета і художника.

Ірпінська Шевченкіана Ірпінська Шевченкіана

Вклад ірпінців в ірпінську шевченкіану продовжується. В нашому краї проживає відома на весь світ лялькарка, заслужений майстер народної творчості України, лауреат багатьох премій Тетяна Семенівна Федорова. Вона виготовила етноляльки за поемою Т.Шевченка «Сотник» - «Настуся і Петро» та «Ярема і Оксана» за поемою «Гайдамаки».

Ветеран праці, колишній вчитель Іван Іванович Рябчук вишив хрестиком вірші Т.Шевченка на цілій серії яскравих серветок (близько шестидесяти), створивши свою унікальну колекцію «Вишитий Кобзар». Його ім’я внесено в Українську книгу «Рекордів Гіннеса».

До Шевченка звертались у своїх творах відомі поети Леонід Закордонець та Вадим Шкода, а також учасники літературної студії «Дебют» Ніла Висоцька, Володимир Симоненко, Олександр Борщенко, Галина Царюк, Олена Ничипоренко, Людмила Хорошева та інші.

Ірпінська Шевченкіана Ірпінська Шевченкіана

Тарас Шевченко вічний. Його геній буде продовжувати надихати ірпінських митців, бо він діє за законами Божої лампади, від якої запалюються тисячі маленьких і вдячних свічок.


10 березня 2021 року

Тарас Шевченко.
Сучасне прочитання

Вже стало доброю народною традицією у березневі дні, коли явився світові Тарас Шевченко, ще й ще раз звертатися до постаті українського генія, його безсмертної духовної спадщини. А чи все відомо нам про Великого Поета, про його життя, роздуми та переконання? Майже щороку літературознавча шевченкіана поповнюється виданнями, що ставлять перед собою мету розкрити таємний код Шевченкового слова, дізнатися в чому сила його поезії, чому вона така актуальна і пророча? До вашої уваги огляд літературознавчих видань останніх років із фондів Ірпінської центральної міської бібліотеки, які допоможуть знайти відповіді на ці питання та ще глибше пізнати особистість Тараса Шевченка.

Запрошуємо до читання!

Шевченківські читання. Огляд літератури

Шевченківські читання. Огляд літератури Шевченківські читання. Огляд літератури

Шевченківські читання. Огляд літератури Шевченківські читання. Огляд літератури

Шевченківські читання. Огляд літератури Шевченківські читання. Огляд літератури

Огляд підготувала провідний бібліограф Ірпінської центральної бібліотеки Сметанюк Інна


09 березня 2021 року

Живе і вічне слово Кобзаря

,,Минають дні, минають ночі,'' все минає .А слово Шевченка - вічне. Пустивши своє коріння у ХІХ сторіччі , воно пережило свою добу і вийшло у позачасові рамки. Шевченко був і залишається Пророком, Генієм, найвідомішим Українцем. Його слово важливе кожному з нас, як потужна енергія, накопичена багатьма поколіннями українців і сконцентрована у пророцтвах поета, що здатні консолідувати наше суспільство перед новими викликами часу.

Учасники літературно-мистецького свята "Співець і слава України", яке відбулося сьогодні в бібліотеці, слухаючи рядки Шевченківської поезії, ніби зазирнули у те далеке і тяжке минуле, а живописні твори поета допомогли завершити цю картину.Поет подарував словам своїх віршів і поем незрівнянну красу мелодійності і гармонійної співучості.

Щиро дякую всім учасникам свята : народному хору ветеранів "Пам'ять", викладачам і учням дитячої школи мистецтв ім. М.Вериківського, учням 10-б, 9-б,10-а класів Ірпінського академічного ліцею НУБі П України за чудове виконання поезій і пісень на слова великого Кобзаря. Окрема подяка нашим неперевершеним майстрам народної творчості - Тетяні Федоровій і Івану Рябчуку за представлені роботи за мотивами творів Шевченка.

Читаймо, шануймо, вивчаймо Шевченка разом з бібліотекою!

Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека  Пам\'ять

Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека. Учні музичної школи Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека

Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека. Учні музичної школи Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека. Учні музичної школи

Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека. І.Рябчук та А.Зборовський Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека. Т.Федорова

Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека Дня Шевченка у Ірпіні. Бібліотека


06 березня 2021 року

Анонс свята

Мабуть, немає в світі українця, котрий би не чув про славетного українського поета Тараса Шевченка. Адже вся його творчість, про що ми знаємо ще з Букваря, пронизана патріотизмом і любов’ю до Батьківщини. До Кобзаревого слова, до його краси й пророцтва з дитячих років нас прилучають батьки, вихователі, вчителі, бібліотекарі.

Цього року Україна відзначить 207 річницю від дня народження поета. І нехай широко й масштабно провести Шевченківські дні нам завадила пандемія, все ж, наша бібліотека не пройде повз вшанування Поета. Вже від сьогодні в читальному залі, як завжди вас чекає цікава книжково-ілюстративна виставка «Кобзарева вічність» та виставка однієї книги «Вічне слово. Кобзар» а також святковий Арт Простір, де представлені роботи майстрів народної творчості Приірпіння за мотивами Шевченкових творів. А в день народження Тараса Шевченка 9 березня в бібліотеці відбудеться літературно-мистецьке свято «Співець і слава України».

Запрошуємо до перегляду і до прочитання!

Виставка до дня народження Шевченка Т.Г. Виставка до дня народження Шевченка Т.Г.

Виставка до дня народження Шевченка Т.Г. Виставка до дня народження Шевченка Т.Г.

Виставка до дня народження Шевченка Т.Г. Виставка до дня народження Шевченка Т.Г.


01 березня 2021 року

Бібліотека - простір для зустрічей

Перший день весни студенти УТВ "СВІТ" відзначили в теплій атмосфері поетичної студії "Дебют".

Джемалі Чочуа - поет, бард запросив друзів і колег на свій творчій вечір. Було цікаво ближче познайомитися з життям і творчістю нині ірпінця, грузина, який любить Україну, Київ, вражений Приірпінням, щирістю українців. Якось по особливому було затишно - розповіді, вірші, пісні ...

Знов зустрічі, нові знайомства! Життя і творчість в студії "Дебют" продовжуються!

,= ,=

,=  Дебют

 Дебют  Дебют

 Дебют ,=



З А В І Т А Й Т Е ДО Н А С !

Завжди раді Вас бачити

Щоб ознайомитися з попередніми подіями - зверніться до Архіву новин