Майстри декоративно-прикладного мистецтва
- Заводова Н.Г.
- Корженівська Г.С.
- Плеско С.М.
- Рябчук І.І.
- Федорова Т.С.
Корженівська Ганна Степанівна –
народна майстриня, займається вишивкою картин, ікон, рушників, серветок у техніці «хрестик».
До Вашої уваги деякі роботи Ганни Степанівни:
Заводова Ніна Георгіївна –
народна майстриня, займається виготовленням штучних квітів, вишивкою стрічками, виготовленням побутових виробів технікою «печворк», розписом сувенірів.
Роботи Ніни Георгіївни
Плеско Світлана Миколаївна –
народна майстриня, займається бісероплетінням та машинною вишивкою картин.
До Вашої уваги деякі роботи Світлани Миколаївни:
Рябчук Іван Іванович –
майстер вишивки у техніці «хрестик», автор «Вишитого Кобзаря»
Народився Рябчук І.І. в 1941 році в селі Петрівське (колишній Юшків ріг) Таращанського району на Київщині. Після війни родина перебралася до Умані. Батько-фронтовик, який закінчив біологічний факультет Дніпропетровського університету, працював викладачем в Уманському педучилищі ім. Т.Г.Шевченка, а мати завідувала бібліотекою Уманського педінституту ім. Павла Тичини.
Іван Рябчук у 1959 році закінчив Львівське музичне училище, потім вступив у Ніжинський педінститут ім. Гоголя. З третього курсу студента Рябчука забрали в армію. Доучувався він вже після відбуття строкової служби. Іван Рябчук з 1970-го по 2009-й рік викладав хорове і оркестрове диригування в Уманському педучилищі, водночас грав на домрі в оркестрі народних інструментів цього ж училища. Оркестр був лауреатом різних конкурсів.
Мати – Віра Павлівна – усе життя вишивала. Вся хата була у вишивках. Іван виріс у цьому вишитому світі української народної культури. За життя мами Іван Рябчук не вишивав, тільки допоміг трохи вишити тло на іконах, що вишивала мама. Та коли мами не стало, у 2002 році, за словами майстра, у його душі щось перевернулося і він вирішив – цю справу підхоплю. Спочатку Іван Іванович вишив портрет Тараса Шевченка і вірш «Заповіт». Потім вишив вірш «Думи мої», потім – «Тече вода». Нині в доробку автора понад двадцять серветок, вишитих віршами Тараса Шевченка.
Майстер вишиває хрестиком, витрачає на одну вишивку 1-3 місяці. Жінки, які вишивають, говорять, що вишивка Івана Рябчука – ідеальна. Її зворотня сторона така ж гладенька, без жодного вузлика, як і лицьова. Серветки облямовує оригінальним вишитим узором і мереживом.
В Ірпінь, рідне місто дружини Івана Івановича – Валентини Павлівни, Рябчуки переїхали у 2009 році. Іван Рябчук співає в народному хорі ветеранів «Пам'ять» і народному ансамблі козацької пісні «Хортиця».
Виставки його вишивки експонувалися в Ірпені на різні свята та урочистості та в різних містах України – Борисполі, Каневі, Криворівні на Іванофранківщині, інших містах ат закордоном – в Італіїі та інших європейських країнах.
У планах Івана Рябчука – створення буклету, слайду та відеофільму.
Федорова Тетяна Семенівна –
народна мисткиня, лялькарка, Заслужений майстер народної творчості України (1998), лауреат премій імені Данила Щербаківського (2009) та обласної імені Петра Верни (2013).
Федорова Т.С. народилася в Умані 24 жовтня 1944 року, та майже все життя майстрині пов’язане з Приірпінням. Закінчила Ірпінську середню школу №1 імені Макаренка, а у 1969 році філологічний факультет Київського державного університету імені Т.Шевченка. З 1970 до 1992 рр. працювала на видавничій, газетярській та громадських нивах. Автор багатьох літературно-, мистецтвознавчих публікацій. Член Національної Спілки журналістів України (1984р.), член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. Проживає в Ірпені.
З 1992 року, понад 20 років Тетяна Семенівна працює у царині етнографічної ляльки та ляльки в історичному костюмі. Виготовила понад 500 ляльок. Працює в техніці: порцелянова лялька, текстильна лялька, лялька-мотанка, лялька-листівка, лялька-плакетка, лялька-брошка.
Федорова Т.С. учасниця міжнародних, республіканських виставок та фестивалів. Нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури, президії і Мистецтв України (грудень 2003р.). Учасниця днів культури України в Сінгіпурі у 2008р.
Роботи Тетяни Федорової представлені у приватних колекціях України, США, Канади, Англії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Ізраїлю, Італії, Лівану, Росії, Китаю, Угорщини, Сінгапуру, Японії, а також у Сінгапурському музеї «MINT», Національному музеї архітектури і побуту України в Пирогово, Київському музеї іграшки і ляльки, Ірпінському історико-краєзнавчому музеї та в музеї П.Г.Тичини в селі Піски.