МИСТЕЦЬКА СТУДІЯ РУКОДІЛЛЯ

"Живопис голкою"

Художня вишивка під керівництвом Євгенії Стефанівни ШУДРІ, майстра декоративно-прикладного мистецтва, вишивальниці, мистецтвознавця.

/Files/images/vishivka/SAM_5503.JPG /Files/images/vishivka/SAM_5506.JPG

/Files/images/vishivka/SAM_5509.JPG /Files/images/vishivka/SAM_5510.JPG

УЧАСНИКИ СТУДІЇ:

Шудря Євгенія Стефанівна, керівник студії, килимарство, вишивка гладдю-

Грау Людмила Василівна, вишивка стрічкою, в’язання

Кудря Варвара Порфирівна, вишивка стрічкою, хрестом

Сомінська Ольга Степанівна, вишивка стрічкою, гладдю, в’язання

Ведута Світлана Павлівна, вишивка стрічкою, розпис акриловими фарбами

Наконечна Світлана Іванівна, вишивка гладдю, картини з бурштину, хенд мейд

Новікова Надія Василівна, вишивка гладдю

Сергєєва Ольга Леонідівна, живопис, графіка

Графік роботи:

вівторок, п`ятниця з14.00 – 16.00год.
у приміщенні центральної міської бібліотеки

Ласкаво просимо!


/Files/images/vishivka/SAM_5506.JPG

Шудря Євгенія Стефанівна –

відомий майстер декоративно-прикладного мистецтва, вишивальниця, мистецтвознавець, бібліограф.

«Митець Євгенія Шудря працює в жанрі тендітної мініатюри, монументального панно, володіє вишивальними техніками хрещика, низі, тамбурного шва…Багатство колірних, тональних засобів, складні світлотіньові враження у вишиваних полотнах поєднуються в неї із простотою й роздумливістю народного ремесла, адже в духовній основі цих робіт лежить національна традиція» - так написала про майстриню Наталія Студенець, кандидат мистецтвознавства, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М.Рильського НАНУ.
Вершиною художньої майстерності Є.Шудрі стали два килими: «Царський» і «Квіти землі».
В доробку майстрині – п’ятнадцять персональних виставок.
Її роботи – панно, килими, рушники тощо - зберігаються в музеях Києва, Тамбова (РФ) та приватних колекціях Білорусі, Росії, України.
Окрема сторінка творчої біографії Євгенії Шудрі – наукова праця в царині мистецтвознавства. Вона автор ряду дослідницьких робіт. Підсумком наукової праці Є.Шудрі стала книжка «Оранта нашої світлиці», до якої увійшли попередні зошити про подвижниць та дослідників народного мистецтва, відгуки на виставки, рецензії на книжкові видання й журнально-газетні публікації. Надруковано забуті, майже не відомі й малодоступні розвідки в декоративно-прикладній галузі. Подано велику бібліографію.
«Ця книга – історія української вишивки в особах і долях. Вона є своєрідною мапою-довідником: хочеш вишивати в певній техніці й манері – іди у відповідному напрямку», - розповідає Є.Шудря.

Народилася Євгенія Стефанівна Шудря (у дівоцтві - Смолякова) 17 травня 1941 у місті Мончегорську Мурманської області (Росія) в родині військовослужбовця. Дитячі та юнацькі роки пройшли у Тамбові. 12-річною дівчиною записалася до гуртка художньої вишивки.
У 1961 році стала студенткою Ленінградського целюлозно-паперового інституту, в 1962 році перевелася до Київського харчового інституту, а закінчила факультет електронних обчислювальних машин Київського політехнічного інституту (заочно).
У 21 рік вона пов’язала своє життя з Києвом, куди поїхала за своїм першим коханням – інженером Володимиром Допіро. В українській столиці вона не лише створила родину, здобула диплом інженера-електрика, працювала в науково-дослідних інститутах «Мікроприлад», «Квант», ростила дітей, сина і доньку, а й реалізувала свою давню мрію – стала вишивальницею.

/Files/images/vishivka/SAM_8745.JPG

Галерея вишитих творів постійно поповнювалася. Серед них були і мініатюрні композиції, і великі килими – «Квіти землі», «Весільний рушник», «Шлях до себе», «Троянди», «Крещендо», «Серенада троянд» та багато інших.
Наприкінці 1990-х років Євгенія Стефанівна була активною учасницею колективних виставок, а також організувала ряд персональних виставок. Відвідувачі були у захопленні від її робіт, з’явилися схвальні статті у пресі.
Однак, Євгенія Стефанівна на якийсь час відклала вишивання і почала займатися вивченням історії цього мистецького феномена.

В 1998 році доля Євгенії Допіро круто змінилася. У січні 1998 року Євгенія Стефанівна розлучилася з першим чоловіком, а 25 квітня того ж року зареєструвала шлюб з Миколою Архипович Шудрею. Вони прожили у парі чотирнадцять щасливих років.

Шудря

Микола Шудря, який був її натхненником, стимулював запал дослідництва. Євгенія Стефанівна захопилася дослідженням життя і творчої діяльності визначних діячів української культури та народного мистецтва. Вона зібрала і впорядкувала розпорошені у періодиці та архівах відомості про жінок, які наприкінці ХІХ – початку ХХ століття були справжніми подвижницями народного мистецтва, зробили значний внесок у становлення й розвиток кустарних промислів, були організаторками кустарних майстерень та артілей, виставок, активними меценатами, збирачами, дослідницями. Це графиня Варвара Капніст і княгиня Наталія Яшвіль, Наталія Шабельська і Катерина Скаржинська, Юлія Гудим-Левкович і Варвара Ханенко, Анастасія Семиградова і Євгенія Прибильська, Олена Прахова і Олена Пчілка та багато інших.

Ірпінь в житті Євгенії Шудрі

Наше місто червоною ниткою проходить через життя майстрині. «Місто Ірпінь – моя вишиванка», - стверджує Євгенія Стефанівна.
Її свекруха, Варвара Іванівна Допіро, отримала у спадок половину будинку в Ірпені по вулиці Полтавській, 62а. За цією адресою відбулося весілля Євгенії і Володимира Допіро. Так вперше майстриня познайомилася з Ірпенем. Тут влітку багато років поспіль родиною відпочивали вони від напруженого міського життя.

У 2012 році після смерті Миколи Шудрі Євгенія Стефанівна оселилася в Ірпені по вулиці Северинівській, 128. Так почався, за її словами, третій період життя, пов'язаний з Ірпенем.

/Files/images/vishivka/SAM_8744.JPG

Декілька перших років вона була зайнята завершенням незакінчених проектів Миколи Архиповича, займалася дослідницькою роботою. Закінчила книгу про художницю-вишивальницю з відомої сім’ї Прахових Олену Прахову, яка досконало володіла мистецтвом вишивання гладдю – «живопис голкою». Презентація цієї книги відбулася 17 травня 2018 року в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Згодом дедалі більше часу стала приділяти культурно-мистецьким подіям, які відбувалися в Ірпені. Відгукнулася на пропозицію клубу «Друга молодість» очолити студію рукоділля «Живопис голкою», яка працює в стінах Ірпінської центральної міської бібліотеки. Найбільш вдалі вишивки студійці оформляють в багетній майстерні. Неодноразово виставки робіт мистецької студії «Живопис голкою» проходили в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї та Ірпінській центральній міській бібліотеці.

Тож будемо сподіватися, що майстриня ще не раз потішить своїх шанувальників новими талановитими творами, а її дослідницькі роботи стануть у пригоді студентам і викладачам мистецьких навчальних закладів, а також всім, хто любить чарівні мотиви візерунків.

Кiлькiсть переглядiв: 332